читати під Каміль Сен-Санс "Інтродукція і Рондо Каприччіозо"
для скрипки з оркестром
Ніч… Просто ніч чи ніч мого існування? Нарешті я можу спочити в чорному шкіряному футлярі. Зелений оксамит зігріває мою натомлену душу, що ховається десь глибоко в корпусі. Гриф, наче вартовий творчості, міцно тримає чотири струни, що завжди налаштовані на одні й ті ж ноти - Мі, Ля, Ре і Соль.
Гне майстер гриф, тонку шліфує деку,
Кілки виточує й сукає струни з жил.
Леонід Первомайський
Туман спогадів тонкою ніжною вуаллю огортає мій силует… Десь із темряви, наче маленькі світлячки, виринають звуки. Ця какофонія спочатку дратує, потім, дивуючись, у повній тиші володарки-ночі сама диригую на сцені мого маленького театру «Альянс» від увертюри до музичної драми: «Лісова пісня», «Відьма», «Зимова симфонія», «Птах душі»…
Моя гра набуває нового звучання: то мінлива, наче асоціативний кущ, то, об’єднавшись у ротаційні трійки, наповнює акваріум невпорядкованим і хаотичним броунівським рухом, схожим на ніким ще не чутий голос ажурної пилки, то, всмоктавши звуки галасливого натовпу ярмарку й дитячого високого сміху, обертається навколо мене барвистою каруселлю. І тоді до мого мікрофона летять шість капелюхів, дощенту наповнених буквальним чи метафоричним керуванням, емоціями, інформацією, оптимістичною реакцією, проникливістю та творчістю.
Молодий скрипаль, можливо, колись стане автором медіаконтенту про моє, сповнене мрій і надій життя. Що це буде? Буктрейлер, 3-D книга, плейкаст, відеоролик, відеофлешмоб? І тоді мої 25-ть неспокійних, насичених не стільки своїми, скільки чужими емоціями років умістить одна сторінка інфографіки.
Про що плаче скрипка?...
І раптом фальшива нота чужого мені оркестру… Мелодія все ще лине з-під мого смичка. Але обривається перша струна: не витримує фальші. Друга… Третя… На моїй скрипці залишилась одна. Чи зможу грати на одній і залишатися першою - чи може другою? - скрипкою в новому для мене оркестрі?
Ранок… Просто ранок чи ранок мого життя? Нарешті я можу покинути чорний шкіряний футляр. Зелений оксамит виблискує під першим промінням сонця, душа, міцно тримаючи чотири струни, що завжди налаштовані на одні й ті ж ноти - Мі, Ля, Ре і Соль, злітає в пошуках нового інноваційного звуку.
Дорогі десятикласники!
З усіх досягнень людства особливо вирізняється література. Коли ми беремо до рук художню книжку, то очікуємо від неї цікавих розповідей про надзвичайні події, що трапилися з особливими людьми. У художніх творах ми знаходимо духовні цінності – добро, честь, совість, любов до ближнього, відповідальність за свої вчинки, за природу й долю своєї країни та всього людства. Художні твори дають нам можливість краще пізнати країну, її історію, традиції та звичаї. Щоб будувати спільне щасливе майбутнє, треба розуміти й поважати одне одного. І тут нам не обійтися без слова, що наділене великою силою, а тим більше художнє слово, яке впливає не тільки на наш розум, а й на почуття, уявлення про світ, надихає нас на прекрасне.
Якщо при виконанні завдань, відправленні контрольних робіт або вивченні нового матеріалу у вас виникли питання, якщо ви хотіли б уточнити якесь поняття або отримати більш докладне пояснення теми, ви можете написати своє запитання, прохання, побажання тут.
Тема 1. Ольга Кобилянська. Життя і творчість. Новела «Valse mélancolique» («Меланхолійний вальс»)