Паразитичні черви

3.1. Життєвий цикл розвитку аскариди людської

Що є джерелом зараження?

Мешкати паразити можуть в теплому середовищі. Їх кількість збільшується за короткий проміжок часу: орієнтовно за 1 добу відтворюється кілька сотень тисяч яєць. З огляду на, що при дефекації паразити потрапляють в навколишнє середовище (грунт), при контакті відбувається зараження гельмінтами овочевих, садових культур, дерев, зелені та ін.

Існує багато шляхів зараження:

Через рідина. При контакті з зараженим грунтом гельмінти опиняються у воді.

Деякі комахи (таргани, мухи) є переносниками яєць аскарид.

Фрукти, овочі, зелень і будь-яка рослина.

Якщо аскарида живе в організмі жінки при вагітності, зростає ризик інвазії плоду. Самозараження.

Ранній міграційний етап

У схемі розвитку аскариди личинки займають важливе місце. Будова їхнього тіла і функціональність відрізняються від дорослої особини. Для повного дозрівання і метаморфоз їм необхідний кисень. З цією метою вони довго мігрують по організму людини і проникають в легені, де досить повітря.

Послідовність розвитку аскариди, починаючи від яйця до формування молодої личинки:

Проковтнуті інвазійні яйця з їжею надходять в шлунок, потім кишечник. Під дією ферментів оболонка яєць розчиняється, звільняючи личинки (близько 0,2 мм). Вони прикріплюється до стінки кишки чіпкими гачкоподібними відростками. Ротовим отвором і розчинювальними ферментами вони пробуравлівают отвір. Виходять в кров’яне русло і харчуються клітинами крові. Кровоносних потоком мігрують по судинах печінки, серця. Досягають легеневої артерії, альвеол і бронхіол. Через 10 днів збільшуються в розмірах до 1,4 мм. Виштовхуються в трахею і глотку, повторно заковтуються в шлунок.

Аскариди і їх яйця

Важливо! Личинки аскариди спрямовуються до органів, найбільш насиченим киснем. Особи, які потрапляють в печінку і інші органи, втрачають здатність до пробуравліванію тканин і стінок судин. Тут вони знищуються фагоцитарних клітинами або инкапсулируются, ліквідуються лейкоцитами. Життєздатними залишаються лише ті, які проникли в легеневі альвеоли.
Найчастіший ознака аскаридозу – поява алергічних реакцій. У хворого може виникнути загальна інтоксикація, з підвищенням температури і болем у м’язах. Під час перебування в організмі людини, гельмінти атакують його легені, тому на флюорографічних знімках можуть бути помітні невеликі крововиливи.

Загальні симптоми аскаридозу:

біль в животі; різке зниження ваги;

проблеми з боку шлунково-кишкового тракту;

нудота;

блювота;

блідість шкіри;

захворювання дихальних шляхів;

загальне нездужання;

дратівливість;

безсоння;

висип на шкірі алергічного характеру.