Основний зміст уроку.

Першим відкрив кисень китайський вчений Мао Хао у VІІІ столітті, який за 1000 років до А. Лавуазьє встановив, що в склад повітря входе газ, підтримуючий горіння і дихання!

 Карл Вільгельм Шеєле (1742-1786).

Шведський хімік. У 1772 році встановив, що повітря складається з кисню та азоту.

Джозеф Прістлі (1733-1804) – англійський вчений.

У 1774 р. розкладом оксиду ртуті (ІІ) отримав кисень і вивчив його властивості.

Антуан Лавуазьє (1743-1794) – французький хімік.

У 1774 р. експериментально довів склад повітря. Дослідив кисень і дав йому назву oxygen.

Заперечив теорію флогістона.

А история простая …

Джозеф Пристли, как-то раз

Окись ртути нагревая,

Обнаружил странный газ.

Газ без цвета, без названья

Ярче в нем горит свеча

А не вреден для дыханья?

(Не узнаешь у врача)

Новый газ из колбы вышел –

Никому он не знаком.

Этим газом дышат мыши

Под стеклянным колпаком.

Человек им тоже дышит

Джозеф Пристли быстро пишет:

«Воздух делится на части».

(Эта мысль весьма нова)

Здесь у химика от счастья

И от воздуха, отчасти,

Закружилась голова …

Кошка греется на крыше,

Солнца луч в окошко бьет.

Джозеф Пристли с ним две мыши

Открывают «КИСЛОРОД».

Шведський учений Карл Шеєле, учень аптекаря, у вільний від роботи час займався хімічними дослідами з вивчення флогістону – пальної сутності речовини.

Він спалював у закритій колбі фосфор, який миттєво згоряв, перетворюючись на «суху фосфорну кислоту» (Р₂О₅). Потім занурював колбу в посудину з водою, і вона на 1/5 заповнювалася водою.

Знову і знову вчений повторював дослід, спалюючи різні речовини, й одержував одне й те саме – зникала 1/5 частина повітря. Шеєле припустив, що повітря в колбі вже інше. Щоб перевірити свою гіпотезу, він досліджував повітря, що залишилося в колбі.

Повітря виявилося мертвим: у ньому нічого не хотіло горіти, свічки стухали, немов їх задмухувала «невидимка», розжарене вугілля остигало, палаюча скіпка миттєво гасла. Висновок був тільки один: повітря – неоднорідна речовина, одна частина якого підтримує дихання і горіння.

Після численних дослідів з розкладу селітри (КNO₃, NaNО₃.) Шеєле одержав «вогненне повітря», в якому скіпка, що ледь жевріла, загорялася яскравим полум'ям. Шеєле повторив дослід зі спалювання фосфору, але у «вогненному повітрі» після згоряння фосфору колба цілком заповнювалася водою.

Утім, таємниця вогню так і залишалася для вченого таємницею, тому що до кінця днів він залишався прихильником теорії «флогістону». «Вогненне повітря» було відкрите майже одночасно трьома вченими: К. Шеєле, Дж. Прістлі, А. Лавуазьє.

Англієць Джозеф Прістлі сонячним промінням нагрівав у пробірці меркурій(ІІ) оксид і одержував велику кількість газу, в якому свічка яскраво горіла.

Першість у відкритті кисню належить Дж. Прістлі.

Але з усіх трьох тільки Лавуазьє правильно оцінив істинне значення кисню в природі.

Він уперше заявив, що ніякого флогістону не існує. Ця заява викликала бурю в ученому світі. Хіміки так звикли бачити всюди незримий флогістон, що ніяк не могли розстатися з ним. Але проти очевидного встояти важко, і наприкінці XVIII століття флогістон було остаточно вигнано з хімічної науки.