Основний зміст уроку.
| Сайт: | Дистанційне навчання в школі |
| Курс: | Іщенко Світлана Владиславівна Хімія |
| Книга: | Основний зміст уроку. |
| Надруковано: | Гість-користувач |
| Дата: | неділя 24 листопада 2024 17:41 PM |
1. Склад повітря.
Повітря — це природна однорідна суміш газоподібних неорганічних речовин азоту, кисню, інертних газів, вуглекислого газу, парів води та в невеликій кількості деяких інших речовин.
КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД ПОВІТРЯ.
З’ясувавши якісний склад повітря, розглянемо кількісний, скориставшись діаграмою:
Зверніть увагу, що на два компоненти — азот та кисень — припадає 99 % складу повітря. І наведені дані у тексті параграфа, і діаграма доводять, що основна складова повітря — азот.
Походження назви доволі цікаве: «зоо» — життя, префікс «а» — заперечення. Так його спершу назвали через те, що він не бере участі у важливому процесі живої природи — диханні.
Однак на сьогодні думка щодо азоту змінилася. Його розглядають як важливу для живої природи речовину. Це тому, що всі білкові молекули у своєму складі містять Нітроген. Близько 1/5 складу повітря припадає на кисень. У тому, що це дійсно так, переконує нескладний дослід. Помістимо в посудину з водою свічку на легкій підставці.
Підпалимо ґніт і накриємо свічку циліндром з попередньо розміченим на п’ять рівних частин простором над водою. Поки в циліндрі є кисень — полум’я горить.
Під час горіння кисень поступово витрачається, і об’єм, який він займав, заповнює вода. Спостерігаємо, як вода в циліндрі піднімається. Коли кисню в циліндрі не залишиться, свічка згасне. Виявиться, що вода піднялася приблизно на одну поділку
Вуглекислого газу на перший погляд у повітрі дуже мало — менше, ніж неактивних інертних газів. Але, якщо зважати на великий об’єм повітряної оболонки Землі, стає зрозумілим що його цілком достатньо для фотосинтезу.
Тривалий час у хімії існувала думка про повітря як про елемент.
2. Історія відкриття кисню.
Першим відкрив кисень китайський вчений Мао Хао у VІІІ столітті, який за 1000 років до А. Лавуазьє встановив, що в склад повітря входе газ, підтримуючий горіння і дихання!
Карл Вільгельм Шеєле (1742-1786).
Шведський хімік. У 1772 році встановив, що повітря складається з кисню та азоту.
Джозеф Прістлі (1733-1804) – англійський вчений.
У 1774 р. розкладом оксиду ртуті (ІІ) отримав кисень і вивчив його властивості.
Антуан Лавуазьє (1743-1794) – французький хімік.
У 1774 р. експериментально довів склад повітря. Дослідив кисень і дав йому назву oxygen.
Заперечив теорію флогістона.
А история простая …
Джозеф Пристли, как-то раз
Окись ртути нагревая,
Обнаружил странный газ.
Газ без цвета, без названья
Ярче в нем горит свеча
А не вреден для дыханья?
(Не узнаешь у врача)
Новый газ из колбы вышел –
Никому он не знаком.
Этим газом дышат мыши
Под стеклянным колпаком.
Человек им тоже дышит
Джозеф Пристли быстро пишет:
«Воздух делится на части».
(Эта мысль весьма нова)
Здесь у химика от счастья
И от воздуха, отчасти,
Закружилась голова …
Кошка греется на крыше,
Солнца луч в окошко бьет.
Джозеф Пристли с ним две мыши
Открывают «КИСЛОРОД».
Шведський учений Карл Шеєле, учень аптекаря, у вільний від роботи час займався хімічними дослідами з вивчення флогістону – пальної сутності речовини.
Він спалював у закритій колбі фосфор, який миттєво згоряв, перетворюючись на «суху фосфорну кислоту» (Р2О5). Потім занурював колбу в посудину з водою, і вона на 1/5 заповнювалася водою.
Знову і знову вчений повторював дослід, спалюючи різні речовини, й одержував одне й те саме – зникала 1/5 частина повітря. Шеєле припустив, що повітря в колбі вже інше. Щоб перевірити свою гіпотезу, він досліджував повітря, що залишилося в колбі.
Повітря виявилося мертвим: у ньому нічого не хотіло горіти, свічки стухали, немов їх задмухувала «невидимка», розжарене вугілля остигало, палаюча скіпка миттєво гасла. Висновок був тільки один: повітря – неоднорідна речовина, одна частина якого підтримує дихання і горіння.
Після численних дослідів з розкладу селітри (КNO3, NaNО3.) Шеєле одержав «вогненне повітря», в якому скіпка, що ледь жевріла, загорялася яскравим полум'ям. Шеєле повторив дослід зі спалювання фосфору, але у «вогненному повітрі» після згоряння фосфору колба цілком заповнювалася водою.
Утім, таємниця вогню так і залишалася для вченого таємницею, тому що до кінця днів він залишався прихильником теорії «флогістону». «Вогненне повітря» було відкрите майже одночасно трьома вченими: К. Шеєле, Дж. Прістлі, А. Лавуазьє.
Англієць Джозеф Прістлі сонячним промінням нагрівав у пробірці меркурій(ІІ) оксид і одержував велику кількість газу, в якому свічка яскраво горіла.
Першість у відкритті кисню належить Дж. Прістлі.
Але з усіх трьох тільки Лавуазьє правильно оцінив істинне значення кисню в природі.
Він уперше заявив, що ніякого флогістону не існує. Ця заява викликала бурю в ученому світі. Хіміки так звикли бачити всюди незримий флогістон, що ніяк не могли розстатися з ним. Але проти очевидного встояти важко, і наприкінці XVIII століття флогістон було остаточно вигнано з хімічної науки.
3. Властивості повітря.
Розглянемо фізичні властивості повітря.
Повітря не має кольору й запаху, тому для нас воно невидиме.
Та в існуванні його навколо нас легко переконатися. Візьміть аркуш паперу й зробіть ним кілька помахів на відстані 10–15 см від свого обличчя. Ви одразу ж відчуєте рух спрямованого на нього повітря.
Як і все, що існує на Землі, повітря має певну масу.
Пересвідчитись у цьому можна за допомогою такого досліду. На кінцях імпровізованих терезів урівноважено дві пусті повітряні кульки:
Дослід, який доводить що повітря має масу
Після цього одну з кульок наповнили повітрям, щільно зав’язали ниткою та знову прив’язали до терезів. Рівновага порушилась, шалька з кулькою, наповненою повітрям, опустилася нижче (мал. б). Встановлено, що за нормальних умов (температурі 0 °С і тиску 101,33 кПа, або 1 атм.) маса повітря об’ємом 1 л дорівнює 1,29 г, тоді як маса 1 л води — 1000 г.
Обчисліть, у скільки разів повітря легше за воду за нормальних умов.
Для того, щоб перевести газоподібне повітря у рідкий агрегатний стан, необхідна температура –192,0 °С.
Як і всі гази та рідини, воно не має власної форми, а тому повністю заповнює простір, який йому доступний.
Тобто повітря — всюдисуща суміш газів. Ми говоримо «пуста чашка», «пуста ваза», «пуста пляшка», не замислюючись над тим, що насправді вони «повні», а точніше наповнені повітрям.
В цьому переконує занурення пустої пляшки у посудину з водою.
Набагато важча за повітря вода витісняє його з пляшки й ми бачимо, як бульбашки повітря виходять з неї. За здатністю розчинятися у воді повітря на лежить до погано розчинних сумішей. Так, в 1 л води розчиняється 0,02918 л повітря. Але на віть такої невеликої кількості повітря достатньо для дихання риб, багатьох інших мешканців водойм.
З підвищенням температури здатність повітря розчинятись у воді зменшується. Можна спостерігати, як з холодної води у прозорій вазі з квітами за кімнатної температури виділяються дрібні пухирці повітря й осідають на внутрішній поверхні посудини та рослинах.
У повітрі добре поширюється звук. Якби астронавти, що побували на Місяці, спробували звично поговорити між собою, у них би нічого не вийшло. Це тому, що на Місяці звук не поширюється через відсутність у супутника Землі повітряної оболонки.
Проте тепло у повітрі поширюється погано. Ось чому у вікнах вставляють подвійні, а в сучасних — навіть потрійні шибки. Розташоване між ними повітря допомагає зберігати тепло у приміщеннях. Невипадково на зиму у птахів густішає пір’я, а у звірів шерсть. Між їхніми ворсинками теж затримується повітря й зменшує тепловіддачу тіла.
Повітря піддається стисненню, тобто воно пружне.
У цьому переконує дослід. Якщо наповнену повітрям кульку стиснути з боків, у місці стиснення з’явиться заглиблення. Як тільки припинити стиснення, кулька завдяки пружності повітря набуде попередньої форми.
4. Подивись відеопрезентацію.
5. Подивись презентацію до уроку.
https://drive.google.com/open?id=1cSV6x1YZBoqsJ6w0sTdngtd5qup1qrn7
6. Робота з підручником
1. Опрацювати параграф 15 - стор.108 - 113.
2. Вивчити поняття на стор.113. - повітря, Оксиген, кисень.
3. Відповідати на питання стор.113