Камерно-інструментальні жанри

Сайт: Дистанційне навчання в школі
Курс: Мистецтво. 6 клас
Книга: Камерно-інструментальні жанри
Надруковано: Гість
Дата: неділя 27 лютий 2022 11:52

1. Ноктюрн

В музиці ноктюрн — це фортепіанний твір задумливого, мрійливого характеру.

У XIX столітті склався зовсім інший ноктюрн: мрійлива, співуча фортепіанна п'єса, навіяна образами ночі, нічною тишею, нічними думами. І картина Куїнджі, і вірші Пушкіна асоціюються саме з таким ноктюрном. У музиці найбільше відомі ноктюрни. Шопена. То мрійливі та поетичні, то суворі та скорботні, то бурхливі та пристрасні, вони складають значну частину творчості цього поета фортепіано.

«Доля нагородила поляків Шопеном, як німців Моцартом»,— так писали сучасники про молодого, надзвичайно талановитого польського музиканта.

Фортепіанна музика Шопена технічно досконала і водночас над-звичайно лірична. їй властиві неперевершена мелодійність, щирість і вишуканість у передаванні найрізноманітніших настроїв і почуттів. Звернімося до цієї величної постаті у музичному світі.

Фредерік Францішек Шопен (1810— 1849) — видатний польський композитор і піаніст, засновник класичної музики Польщі. Уперше він спробував себе у ком¬позиторському ремеслі у 7 років, а з 8 уже концертував і своєю грою викликав загаль¬не захоплення у Варшаві. У 12 років він став одним із кращих піаністів Варшави. Згодом Шопен став не тільки піаністом- віртуозом, а й одним із найвидатніших композиторів.

Віртуоз (у перекладі з італійської — мужній, доблесний) — артист-музикант, який досконало володіє виконавською технікою свого мистецтва.

1.  Ноктюрн — це:

а)  народна пісня-танець, поширена у західних областях Укра-їни;

б) вокальний твір для голосу у супроводі гітари, рояля тощо;

в)  лірична п'єса з наспівною, широкою мелодією, «нічна пісня».

2.  Улюблений інструмент Ф. Шопена:

а)  скрипка;

б) фортепіано;

в)  гітара.

2. Рапсодія

У давні часи існували мандрівні музиканти, які ходили від міста до міста, від села до села і, заробляючи на прожиття своїм співом чи музикою, несли людям радість і втіху. Таких музи- кантів-співаків називали по-різному, наприклад, на Русі-Україні — боянами, скоморохами, а пізніше — кобзарями та лірниками; у Давній Греції — рапсодами.

До речі, словом рапсодія називали пісні, легенди або вірші, що виконували мандрівні співці. Рапсодія — це епічна п'єса, подібна до балади, в якій оспівувалась любов до батьківщини. Із часом рап¬содія набула форми віртуозного музичного твору, схожого на фанта¬зії на народні теми. Зазвичай рапсодії будуються в довільній формі, складаються з кількох народних мелодій та кількох частин.

Рапсодія в музиці — це вокальній або інструментальний твір вільної форми, який складається з кількох контрастних частин. Цей жанр дає можливість широко використовувати народні й національ¬ні мотиви, що, власне, і має бути творчим кредо будь-якого митця.

Рапсоди — у Давній Греції так називали мандрівних співців- оповідачів, виконавців героїчних оповідей.

Різнобарвну панораму образів і сцен народного життя можна відчути, слухаючи угорські рапсодії Ференца Ліста (1811—1886). У них можна ніби побачити народні свята з запальними танцями чи почути народного співця, який неквапливо розповідає бувальщину.

Чудовий угорський композитор і піаніст, один із родоначальників програмної музики, Ференц Ліст народився в селі Дебор'ян у сім'ї доглядача графської кошари. Батько його був талановитим музикантом-самоуком, і ще в ранньому дитинстві з його допомогою Ференц освоїв мистецтво фортепіанної гри. Перший його публічний виступ відбувся, коли хлопчикові було всього 9 років.

Рапсодії Ліста — віртуозні інтерпретації та обробки народної музики угорців і ромів для фортепіано. Зараз вони обов'язково входять до програми концертів піаністів.

Варто зазначити, що за часів Ліста винести на велику концертну сцену мелодії та ритми народних пісень і танців було революційним кроком, і, як справжній патріот, Ференц Ліст прославляв свою країну своєю творчістю. Недарма він казав: «Я належу Угорщині, доки я живий!»

Завдяки творчій, виконавській та громадській діяльності М. Лисенка українська музика стала на широкий шлях свого розвитку і посіла значуще місце у світовій музичній культурі

1.  Ф. Ліст започаткував музичний жанр:

а) оперу;         б) інструментальну рапсодію;

в) симфонію;  г) симфонічну поему.

2.  Рапсодія — це:

а)  вокальній або інструментальний твір вільної форми, який складається з кількох контрастних частин, заснованих на народних темах;

б) вокальний твір вільної побудови, що складається з кількох контрастних частин;

в)  інструментальний твір чіткої побудови, що складається з двох контрастних частин.

3. Етюд

Як досягти досконалості у будь-якій справі? Маленька дитина через виконання певних вправ вчиться красиво писати. Пізніше, щоб навчитися писати грамотно, виконує впра¬ви з правопису. На уроках фізкультури учні теж виконують вправи, але вже фізичні. Художник перед тим, як писати картину, створює невеликий малюнок з натури, який називають етюдом — це також певна вправа. А чи є вправи для оволодіння мистецтвом гри на музичних інструментах? Саме з такою музичною вправою ми познайомимося сьогодні на уроці. Це - етюд.

Інструментальну п'єсу, де застосований певний технічний прийом гри для розвитку навичок майстерності виконавця, називають етюдом. У перекладі з французької етюд — це вправа. Є етюди для розвинення швидкості пальців піаніста, окремо для лівої і правої руки.

Етюдам велику увагу приділяв Ф. Ліст, поглибивши, подібно Ф. Шопену, їх художньо-образний зміст.

https://youtu.be/LR98AEAgnYQ