Матеріали для опрацювання

Сайт: Дистанційне навчання в школі
Курс: Географія. 8 клас
Книга: Матеріали для опрацювання
Надруковано: Гість
Дата: неділя 27 лютий 2022 13:45

1. Працюємо з підручником

Шановні Учні! Уважно попрацюйте з текстом підручника!

1. Прочитайте текст підручника §30-31,  стор. 151 - 160.

2. Попрацюйте з схемами та таблицями.

3. Під час роботи над текстом параграфа відповідай усно на всі питання які зустрінуться в тексті.

 4. Обов’язково склади короткий конспект у своєму робочому зошиті.

5. Запиши у зошит висновки «Головне» після кожного параграфу.

6. Всі географічні об’єкти які зустрічаються у тексті параграфа обов’язково знайди на карті атласу. 

 

2. Твій Конспект

Класифікація ландшафтів

Поєднання різних за походженням і площею ландшафтів на рівнинах, у гірських країнах характеризує їх ландшафтну просторову структуру. Просторова структура ландшафтів, їх зовнішні риси (краєвиди), сучасне господарське використання мають зональний характер. У зв'язку із значною протяжністю природних зон із заходу на схід зональні ландшафти відрізняються місцевими рисами, що зумовлено особливостями геолого-геоморфологічних, гідрогеологічних чинників.
Для відображення ландшафтної структури території України на ландшафтній карті і в легенді до неї виділені такі класифікаційні одиниці ландшафтів: класи, типи, види.
У класи ландшафтів об'єднуються природні комплекси з однаковими географічними ознаками. В межах України розрізняють два класи ландшафтів: рівнинні і гірські. Клас рівнинних охоплює понад 94% території України і об'єднує типи і підтипи ландшафтів.
Залежно від співвідношення тепла і вологи, яким зумовлюються зональний розподіл типів ґрунтового і рослинного покриву, хід фізико-географічних процесів, особливості гідрологічного режиму, клас рівнинних східноєвропейських ландшафтів поділяється на такі типи: мішано-лісові, широколисто-лісові, лісостепові, степові, які, в свою чергу, поділяються на підтипи: північностепові, середньостепові, південностепові, сухостепові. Карпатські гірські лучно-лісові ландшафти поділяють на такі підтипи: широколисто-лісові, мішано-лісові, лучні (субальпійські) ландшафти; кримські – на: лісостепові посушливі, мішано-лісові і широколисто-лісові, лучно-лісові і лукостепові (яйлинські). Окремі типи становлять ландшафти Південного берега Криму і заплав річок. Заплави річок характеризуються перезволоженими ґрунтами, вологолюбною рослинністю, чіткими природними межами. (З'ясуйте, які класи і типи ландшафтів поширені у вашому районі, околицях населеного пункту.)
Мішано-лісові ландшафти поширені в північній частині України. Вони сформувалися в умовах помірно теплого і вологого клімату на водно-льодовикових, льодовикових і давніх річкових суглинкових і піщаних відкладах, де переважають дерново-підзолисті ґрунти під сосново-дубовими лісами. Серед мішано-лісових ландшафтів трапляються льодовикові, річково-долинні, лучні і болотні ландшафти. Землеробський вплив на мішано-лісові ландшафти найбільше проявляється в процесі хімічних (вапнування кислих ґрунтів) та осушувальних меліорацій.
Широколисто-лісові ландшафти сформувалися в умовах помірного теплого клімату з близьким до оптимального співвідношенням тепла і вологи. Для них характерним є помітно виражений період активної вегетації (6-7 місяців), протягом якого відбувається накопичення органічних речовин у ґрунті і рослинному покриві. Широколисто-лісові ландшафти поширені переважно на височинах у західній та північній частинах лісостепової зони, в Передкарпатті, на схилах хребтів Українських Карпат і Кримських гір. Широколисто-лісові ландшафти західної частини України характеризуються помірно теплим літом з вегетаційним періодом 200 днів і сумою температур 2700°, річною сумою опадів 600-620 мм. Серед широколисто-лісових ландшафтів переважають височинні глибоко розчленовані лесові рівнини з сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами під грабовими дібровами, а на високих вододілах – буковими лісами. На правобережжі і лівобережжі Дніпра в межах лісостепової зони широколисто-лісові ландшафти розвинулись на височинах та їх схилах і високих правобережжях приток Дніпра.
Лісостепові ландшафти займають більше третини території України. Первинні широколисті ліси і лучні різнотравно-злакові степи змінені сільськогосподарськими угіддями на 80-90%. їх відмінна риса – значна поширеність ерозійних форм (яружно-балкові, долинно-річкові).
Степові ландшафти розвинулись в умовах жаркого клімату і недостатньої кількості опадів. Під степовою рослинністю на суглинкових лесових породах розвинулись звичайні і південні чорноземи, – тепер на 90% розорані. Сухостепові ландшафти поширені на півдні Причорноморської низовини, у Присивашші; там під типчаково-ковиловими і полиново-злаковими степами утворились темно-каштанові солонцюваті ґрунти, розвинулись солончаки, солонці.
Прояв зональних ландшафтоутворюючих процесів, істотні зміни елементів теплового і водного балансів, балансів органічних і мінеральних речовин залежать від континентально-океанічного перенесення тепла і вологи, від особливості будови поверхні. Цим обумовлюються внутрішньозональні відмінності рівнинних ландшафтів та ярусна відмінність гірських ландшафтів, що враховуються у фізико-географічному районуванні.

3. Твій Конспект

Зона мішаних лісів

Географічне положення. Лісова зона лежить у північній частині України. Вона займає 28 % території країни. У ній виділяють дві підзони: мішаних (хвойно-широколистих) і широколистих лісів. Мішані ліси, які називають Поліссям, тягнуться із заходу на схід широкою смугою між північним кордоном України і умовною лінією, що проходить містами Володимир-Волинський — Луцьк — Рівне — Житомир — Київ — Ніжин -Глухів. Полісся — це дивовижний край лісів і річок, де не буває нищівних засух, де повітря пахне сосною і хмелем, і здається, що його можна пити як березовий сік. Так поетично описують свій край поліщуки.

Природокористування та охорона природи. Лісова зона України і сусідніх з нею Білорусі та Польщі є прабатьківщиною слов'ян. Саме звідси вони розселилися по всій Східній Європі. Тривалий час лісова зона була негусто заселена, природні праліси зберігалися в майже незайманому вигляді. Активне знищення лісів унаслідок господарської діяльності людини розпочалося на заході України в XVI ст., а в Поліссі — у XIX ст. Надалі посилилися сільськогосподарське освоєння земель, промислові лісозаготівлі, виникали міста, прокладалися шляхи. У наш час сільськогосподарські ландшафти охоплюють понад 65 % площі Полісся та близько 80 % — широколистих лісів. Величезні зміни відбулися в природних ландшафтах після осушення людиною боліт та випрямлення русел річок.


Для збереження ландшафтів Полісся, лісової і болотної рослинності в підзоні мішаних лісів організовано природоохоронні території. Зокрема, у Поліському, Рівненському і Черемському природних заповідниках вивчають і охороняють лісові та болотно-торфові масиви. У Поліському заповіднику проводять спостереження за станом довкілля в умовах значного радіоактивного забруднення території після аварії на Чорнобильській АЕС. У ЦІацькому національному природному парку під охороною перебувають 22 озера, в яких водяться цінні види риб (щука, карась, окунь, вугор, сом), та болота, що лежать серед соснових лісів і вільшня-ка. У Мезинському і Деснянсько-Старогутському національних парках оберігають заболочені лісові масиви та заплавні луки й озера.


Ландшафти, характерні для підзони широколистих лісів, охороняються у природному заповіднику «Розточчя» і національному парку «Яворівський» . Там оберігають ділянки так званих середньоєвропейських лісів з бука і дуба. У заповіднику «Медобори» і національному парку «Подільські Товтри» охороняють унікальні природні комплекси Товтрового кряжу.

Запам'ятайте
Мішані ліси (Полісся) займають північну частину території України, а широколисті — західну.


Підзоні мішаних лісів притаманні заболоченість, льодовикові форми рельєфу, дерново-підзолисті ґрунти, сосново-дубові, соснові та вільхові ліси.


Для підзони широколистих лісів характерні височинний рельєф, сірі лісові ґрунти й чорноземи, дубово-букові та дубово-грабові ліси.

Мішані ліси
На заході України мішані ліси змінюються у південному напрямку широколистими, які поширюються до Передкарпатської височини і кордону з Молдовою.

Зона лісостепу розташована в центральній частині України. Вона займає 202 тис. км2, що становить близько 34 % загальної площі тери­торії країни. Південна межа проходить на північ від селищ міського типу Великої Михайлівки, Ширяєвого (Молдова), через м. Перво­майск, поблизу міст Новоукраїнка, Кіровоград, Олександрія, уздовж р. Ворскли до м. Кобеляки, через міста Красноград, Балаклію, уздовж р. Осколу до кордонів з Росією. Протяжність зони із заходу на схід становить 1100 км.

Степова зона

Степова зона знаходиться на півдні України, простягаючись від Дунаю до відрогів Середньоруської височини більш ніж на 1000 км, витягнута з півночі на південь на 500 км.

Частина степової зони України розміщена в межах Українського кристалічного щита, ширина якого тут найбільша – 250 км. Між Дніпропетровськом та Запоріжжям річка Дніпро прорізує кристалічні породи щита, що виходять тут на поверхню,  і утворює пороги. На півдні кристалічні породи заглиблюються і утворюють Причорноморську западину, ще далі на південь знаходиться скіфська плита. На сході степова зона приурочена до Дніпровсько-Донецької западини і Донецької складчастої області. З особливостями геологічної будови пов’язані поклади корисних копалин, які є досить значними. Це вугілля Донецького кам’яновугільного басейну, який розробляється з 1795 року. На щиті утворилися значні поклади залізних руд – Криворізький, Кременчуцький, Білозерський басейни, один з найбільших у світі басейн марганцевої руди – Нікопольський. До Дніпровсько-Донецької та Причорноморської западин належать родовища нафти і газу. В надрах степу  можна знайти солі, глини, вапняки, золото, будівельні матеріали.

Більша частина поверхні степової зони складена лесами і лесовидними суглинками, які є основою формування чорноземів, у межах річкових долин – пісками, на височинах – давніми гірськими породами: гранітами, гнейсами, вапняками.
ІІ група Використовуючи фізичну карту України, охарактеризуйте рельєф Степу.
Геоморфолог: Як бачимо з карти, степова зона – рівнинний простір. Він охоплює Причорноморську низовину (висота близько 50-100 м) Північно-Кримську рівнину (висота – 40 м) та південні частини Придніпровської та Середньоруської височин (висота 200-300 м).  Донецький Кряж з найвищою точкою  367 м. – г. Могила Мечетна. Це незвичайна гірська споруда. Незвичайність її полягає в тому, що давні складки гірських порід, з яких вона складена піддалися надзвичайному руйнуванню, розмиву, знесенню та перенесенню.
 В Степу дрібними формами рельєфу є степові блюдця та поди, що утворюються від вимивання  лесових порід. В північному степу дуже поширені яри та балки. Балки мають більшу вологість, тому в них ростуть дерева – дуб, клен, ясен. Такі форми називають байраками, а ліси – байрачними.