Теоретичний матеріал

Сайт: Дистанційне навчання в школі
Курс: Українська мова 9В_М29 копіювання 1
Книга: Теоретичний матеріал
Надруковано: Гість
Дата: неділя 27 лютий 2022 18:16

1. Основні поняття

Лінгвістика тексту - розділ мовознавства, що вивчає правила побудови зв'язного мовлення, типи мовлення, різновиди мовленнєвих творів, структурні компоненти тексту (речення, абзаци та ін.) та засоби зв'язку між ними, мовні норми текстів у різних функціональних стилях тощо.

Основне поняття лінгвістики тексту текст.

Текст (від лат. textum — зв'язок, побудова, тканина) - об'єднаний за змістом і граматично писемний чи усний мовленнєвий масив, основними властивостями якого є зв'язність і цілісність.

Абзац - це частина тексту, що представляє собою смислову єдність і виділяється відступом в першому рядку . Абзац необхідний, щоб допомогти читачеві в сприйнятті тексту.

Одне з основних призначень абзацу - сприяти логічному викладу матеріалу.

2. Текст, його основні ознаки.

Текст – це зв’язне висловлювання з кількох речень, об’єднаних між собою спільною думкою, у ньому можна визначити мікротеми та ключові слова. Перехід від однієї мікротеми до наступної позначається абзацом. 

Речення повинні буди зв’язаними між собою, повинна бути завершеність ат основна думка.

Заголовок тексту повинен бути коротким, влучним та відображати те, про що йдеться в тексті.)

Заголовок відображає тему тексту. Тема -те, про що розповідається в тексті. Основна думка – це головне, що автор хоче сказати. 

Текст зазвичай складається зі вступу, основної частини та кінцівки (висновку).

Текстові характерні такі ознаки:

  • зв’язність;
  • цілісність;
  • авторська мета;
  • інформативність;
  • ситуативність (зв’язок із контекстом);
  • наявність смислових частин та їх єдність;
  • розгорнутість;
  • послідовність;
  • завершеність;
  • динамізм зображуваного.

Основні ознаки тексту: основна думка (тема), зв'язність речень, завершеність змісту.

Значення ознак тектсу:

3. Будова тексту. Мікротема й абзац. Ключові слова в тексті й абзаці.

Текст. Тема, заголовок, будова тексту. Абзац. Word Pad

Складові  частини загальної теми – підтеми й мікротеми.

     Підтеми визначають у процесі складання простого плану (кожна підтема відповідає пункту простого плану).

    Мікротема – це виділена в тексті окрема, відносно закінчена думка. Перехід від однієї мікротеми до наступної позначається абзацом.

    Основна думка (мета) тексту - те головне, заради чого твориться текст.

    Абзац - це  частина тексту, що представляє собою смислову єдність і виділяється відступом в першому рядку . Абзац необхідний, щоб допомогти читачеві в сприйнятті тексту. Одне з основних призначень абзацу - сприяти логічному викладу матеріалу. Абзац становить відносно закінчену думку, часто це окрема мікротема цілісного тексту.

Тематичним називають речення, що визначає в ньому предмет мовлення й окреслює межі теми. Тематичне речення дає змогу читачеві й мовцеві ясно визначити тему й строго дотримуватися її розвитку в інших реченнях. 

Ключовими називають слова, яким належить визначальна роль в тексті. 

Прочитайте текст.

Порада чумаків

Давно колись Таврійським степом чумаки по сіль у Крим ходили.

Вдень вони по сонцю дорогу знаходили , а вночі – по зірках, ще й досі ті зоряні гони на небі Чумацьким Шляхом звуть.

Доїдуть було чумаки до нашої річки та й отаборяться на спочинок. Дуже їм оці місця подобалися, а особливо нічної пори,

коли зорі вночі сяяли і в воді білим світлом відбивалися. Серед усіх тих зірок дві були найяскравіші . Одна – велика, а друга -

трохи менша .

Як прогнали козаки турків і татар з нашого краю, то почали тут мирні хлібороби селитися

Думали вони, гадали, як же їм річку і свої слободи назватиаж поки чумаки одного разу не підказали. «Назвіть, - кажуть, -

річку Білозіркою, бо в ній уночі білі зірки купаються . А слободи свої назвіть Великою і Малою Білозірками, бо, бачте, як над ними

велика і мала зірки білим сяйвом виграють!..»

Послухали люди поради чумаків, подякували їм. Отак і звуться з тих давніх часів наші села та нашу річку Білозірками.

Виділені в абзацах речення або його частини називаються тематичними реченнями. Головне слово в цьому

реченніназивається тематичним словом. 
Схема тексту
Тема. Порада чумаків
І мікротема Подорожі чумаків
ІІ мікротема Чумацький Шлях
ІІІ мікротема Дві зірки
ІV мікротема Нові поселення хліборобів
мікротема Думки про назву річки і слобід
VI мікротема Порада чумаків

4. Актуальне членування тексту: відоме й нове

    Як слово повністю розкриває своє значення тільки у зв'язку з іншими словами, тобто у словосполученні й реченні, так і речення повніше розкриває свій зміст у контексті, у поєднанні з іншими реченнями. У мовленні окремі речення зазвичай не виступають ізольовано, а поєднуються між собою за змістом і за допомогою граматичних засобів, утворюючи своєрідні блоки речень, тісно пов'язаних єдністю думки, теми, а також специфічними засобами зв'язку. Ці своєрідні блоки речень, пов'язаних між собою як семантично, так і граматично, і є складним синтаксичним цілим, або надфразною єдністю, чи, за іншою термінологією, складною синтаксичною єдністю.

  Отже, складне синтаксичне ціле - це група речень, об’єднаних граматичним і змістовим зв’язком, що виражають думку вільніше, більш розгорнуто й повно порівняно з реченням.

                 Складне синтаксичне ціле має такі ознаки:

 а) є одиницею найвищого рівня, що являє собою об'єднання самостійних речень у більші відрізки мовлення;

б) до його складу входять різні за структурою речення, які об'єднуються інтонацією та іншими засобами зв'язку (лексичними, морфологічними, синтаксичними);

в) окремі речення у складному синтаксичному цілому становлять структурно семантичну єдність і мають смислову завершеність;

г) ця єдність ґрунтується на спільності теми, яку розкриває кожне з наступних речень;

ґ) має ритмомелодійну оформленість: паузи між окремими реченнями цього утворення порівняно однакові, а в кінці - значна пауза і зниження тону;

д) перше речення є своєрідним зачином, а всі інші розгортають тему.

    Актуальне членування висловлення — це змістове та інтонаційне виділення в ньому відомого й нового.

    Для розуміння висловленого в тексті має бути зв’язність: кожне наступне речення базується на основі попереднього, ніби вбираючи його частину, разом із тим подаючи нову інформацію.

   Таким чином, речення в тексті ніби поділяється на дві частини. Одна частина (слово, словосполучення), що повторює вже відому з попереднього речення інформацію, називається «відомим», інша частина речення (слова, словосполучення), що передає нову інформацію, називається «новим».  «Відоме» служить для зв’язку речень у тексті, а «нове» розвиває зміст далі. Найчастіше «відоме» стоїть на початку речення, «нове» — у кінці. Проте «відоме» й «нове» можуть мінятися місцями: У класі (Н) було дуже тихо. Там (В) сиділи й працювали учні (Н). Вони (В) писали твір про осінь (Н).

  Новою інформацією є пояснення висловленого твердження, аргументи до сформульованої тези, приєднання додаткової інформації.

   Відоме – це та частина речення, яка місить відому інформацію і зумовлюється ситуацією спілкування.

   Нове – частина речення, що містить основний зміст висловлення, те нове, що повідомляється.

  Наприклад                                                                                                                                       

      Багатьом, мабуть, пам’ятне те (Н) місце з роману Жуля Верна «Діти капітана Гранта» (В), де команда шхуни «Дункан» випадково знаходить у животі пійманої акули пляшку(Н) із запискою. Через неї (В) діти капітана Гранта й вирушають у небезпечне плавання  на пошуки свого батька. А героям  «Таємничого острова» пляшка (В) розповіла, що неподалік(Н) від них на безлюдному острові животіє злочинець (Н), який (В) розкаявся, Айртон...                                                                                                              

      Проте не слід думати, що пляшкова (В) пошта – тільки атрибут творців пригодницького жанру... Найбільшою популярністю ця пошта (В) користується в Англії (Н), де (В) майже кожна родина має якесь відношення до моря і до кораблів. Там (В) збір морських пляшок – давня традиція...(З підручника).

5. Види й засоби міжфразового зв’язку

Частини тексту пов'язуються не лише за змістом, але й за допомогою лексичних та граматичних засобів.

Найважливіші з них:

1. Сполучники.

Траплялися у Віті й після того, бо змалку привчили його дома до дрібного злодійства. Але згодом зрозумів, що це нечесно й бридко. Ітепер з вдячністю згадує вчителя, який спрямував його на шлях істини (І. Цюпа).

2. Синонім.

Ще донедавна в Україні оминали по можливості сварки, хрестили рота, коли з язика злітало недобре слово. Коли б ми знали, яке зло ми чинили собі й планеті, посилаючи в простір злі думки, як захаращуємо власне життя злою енергією. Коли б відали, що ця духовна інфекція перетвориться невдовзі на фізичну.

3. Вставні слова та речення.

Відступати нам, по-перше, нікуди. А по-друге, немає підстав (В. Собко).

4. Тематична лексика.

Уже в хаті стало поночі, а Нимидора все плакала. Коли це одразу в хаті стало видно як удень. Стіни, піл, лежанка, колиска — все це ніби облилось кров'ю. Червоний світ миготів ніби хвильками й бризками по стінах... Три вікна були ніби завішані знадвору кривавими хустками (І. Нечуй-Левицький).

5. Займенники й займенникові прислівники. Майже четверту частину хати займала розмальована чи оздоблена кахлями піч. Побутує багато прикмет і повір'їв, пов'язаних з нею (Л. Орел). Сад наш на історичному місці. За даними всіх переказів і легенд, колись тут, на нашому острові стояла деякий час Запорізька Січ, вирувало хоробре, веселе козацтво (О. Гончар).

6. Лексичні повтори та спільнокореневі слова.

І все тут пахне. І хоч пахне не стільки якимись там особливими пахощами степового різнотрав'я, бо траву тут майже геть стирловано, одначе син таки каже істинну правду, ніщо так не пахне, як цей степ... (О. Гончар).

7. Контекстуальні синоніми.

Хай жнива й не були легкими, усе ж хлібороби ставилися до них з особливою шаною і предковічною святістю. Удень і вночі, в будень і свята, спекотливу днину чи сльоту — від зорі до зорі несе в полі свою трудну вахту господар землі (В. Скуратівський).

8. Відповідність часово-видових форм дієслів.

Не поспішайте закладати фундамент нової хати. Запитайте спочатку поради у старих людей.

9. Риторичні питання.

Чому знайдена підкова мусить принести щастя? А тому, що підковувати коней почали ще до нової ери і робили це спочатку заради краси: підкови були тоді із золота або срібла, і вони, дійсно, були щасливою і дорогою знахідкою.

10. Числівники.

З Харкова, де зупинилася зі своїм супроводом імператриця, в усі кінці Слобожанщини полетіли вершники. І ось один на змиленому коні зупинився на околиці села Гусинці (М, Слабошпицький). Гребли вони вже два дні. Пішов третій (М. Вінграновський).

11.Слова із просторовим чи часовим значенням. Хто побував хоч раз у Карпатах, той на все життя запам'ятає стрімкі скелі і глибокі ущелини. Ніколи не забуде дрімучих лісів з гордими смереками, ялицями, кедрами. Довго чаруватимуть своєю піснею бурхливі потоки, що із срібним передзвоном мчать із гір на долини (Ф. Малечур).

12.Називні речення.

Темінь. Луг. Чорна вода. І сумний крик (Ю. Мушкетик).

 

shemu_37_.jpg

Зв'язок першого речення з будь-яким із наступних є послідовним, або ланцюговим, тому що перше речення є вихідним пунктом для всіх наступних. А зв'язок між третім, четвертим, п'ятим, шостим є паралельним. Цей зв'язок дуже схожий на зв'язок між однорідними членами речення.

Колись хустки в Україні вишивались шовком, сріблом та золотом. Якщо вишивали шовком, то найбільше вживали червоних, синіх, зелених, жовтих та рожевих ниток. Сині нитки окремо ніколи не вживалися — тільки в поєднанні з червоними... (О. Воропай)

Зв'язок у цьому реченні послідовний.