Початок І світової війни

Сайт: Дистанційне навчання в школі
Курс: Всесвітня історія 10_М29 копіювання 1
Книга: Початок І світової війни
Надруковано: Гість
Дата: понеділок 6 грудень 2021 14:37

1. Очікувані результати:

Ви зможете:

  • Називати причини та  привід війни;
  •  Визначати стратегічні плани суротивників;
  •  Розкривати причини вступу у війну її учасників;
  • Хронологічно зіставляти події та явища теми;
  • Показувати на карті країни, яка входили до складу Антанти та Троїсного союзу.

2. План вивчення теми

План:

  1. Причини та передумови  Першої світової війни .
  2. Цілі воюючих держав.
  3. Липнева криза 1914 року і початок війни.
  4.  План Шліффена.  

ОПРАЦЮЙТЕ  ТЕКСТ ПАРАГРАФІВ    № 9 - 10; 16, 17, 18, 19.

3. Світова війна

Світова війна – військове зіткнення між провідними країнами світу.

       Перша світова війна – трагічна подія, що за своїми масштабами і наслідками не мала аналогів у всій попередній історії людства. В ній узяли участь 38 країн світу з загальною кількістю населення понад 1,5 млрд. чоловік. На фронти Першої світової війни було мобілізовано 70 млн. чоловік; близько 10 млн. чоловік загинуло і померло від ран.

     Перша світова війна продовжувалася 4 роки 3 місяці і 10 днів (з 1 серпня 1914р. по 11 листопада 1918р.).

      

4. Передумови.


Перша світова війна була  глобальним воєнним конфліктом, який відбувався в Європі між 1914 і 1918роками. Загинуло більше ніж дев'ять мільйонів солдат і цивільних жителів.  Конфлікт мав колосальний вплив на історію 20-го століття. 

Перша світова війна загострила суперечності  капіталізму, у тому числі й внутрішні конфлікти країн учасників війни, постраждали економіки та міжнародні відносини, зумовила усесторонню кризу. 

Головною ціллю вісімнадцятого століття було гонка за території між переможцями Наполеона — Великою Британією та  Російською імперіями. Британія у цьому притистоянні передувала. Вона панувала на морях та британці були найбільш розвиненою нацією у політичному, економічному і технічному відношеннях. 

Росія,  після загарбання Польщі, припинила свій наступ у західному напрямку, до Європи, й збільшила наступ по південному периметру своїх кордонів. Там розташовані більш відсталі  в економічному плані, тобто більш легкі для завоювання країни..

Тим часом в Європі сформувалася держава з високим імперіалістичним потенціалом — Німеччина. Другий рейх перетворився на найпотужнішу в економічному й технічному відношеннях країну і почав готуватися до війни за територію та завоювання  у Європі й у світі.

анцлер Німеччини Отто фон Бісмарк уклав року союз з Австро-Угорщиною. Ще 1882 року виник Троїстий союз Німеччини, Австрії та Італії. Так ці  держави Європи  ніби готувались захищати себе від можливого нападу з боку Франції чи Росії.

Прагнучи захистити себе від зазіхань Росією, Османська імперія у жовтні 1914 року  також втягнулася у війну на боці Троїстрого союзу. На початку жовтня 1915 року до австро-німецького блоку долучилась Болгарія. Відтоді цей блок дістав ще  назву — Четверний союз. 

Діаграма, що дає уявлення про міжнародні відносини країн Європи перед Першою світовою війною.

(читати не "Атланта", а "Антанта")

5. Привід до війни

28 червня 1914 року в Сараєві сербський студент Гаврило Принцип убив ерцгерцога Франца Фердинанда, спадкоємця австро-угорського престолу. Студент був членом організації «Млада Босна», метою якої було об'єднання усіх південних слов'ян та визнання їхньої незалежності від Австро-Угорської імперії. Сараєвське вбивство спричинило кілька стрімких подій, які переросли в повномасштабну війну. 23 липня Австро-Угорська імперія висловила звинувачення, що за вбивством стоять сербські діячі й висунула ультиматум до Королівства Сербія, щоб та покарала причетних до скоєного та допустила австро-угорську поліцію на свою територію. У той же день Сербія оголосила мобілізацію і повідомила, що погоджується на умови ультиматиму лише частково. 26 липня Австро-Угорська імперія оголосила мобілізацію та підвела війська до кордону з Королівством Сербія. 28 липня Австро-Угорська імперія, у зв'язку з невиконанням умов ультиматиму, оголосила Королівству Сербія війну. Головні європейські країни потрапили в стан війни протягом декількох тижнів через схему договорів колективної оборони і складний характер міжнародних союзів. Хоча вбивство й було подією, котра формально спричинила початок війни, воно було лише останнім фактором у довгій послідовності причин і подій, які налаштовували нації Європи на війну між собою.

6. Територіальні зазіхання

Для кожної країни існували певні причини для розв'язання війни:

Велика Британія ще досі не могла пробачити Німеччині надану нею підтримку бурів в англо-бурській війні прогятом 1899—1902 років. Вона не мала наміру осторонь  спостерігати за завоюваннями Німеччини  районів, які вважала ісконно «своїми» - це Східну і Південно-західну Африку. Також вона вела проти Німеччини неофіційну торгову війну. Запровадила  військово-морські приготування на випадок нападу Німеччини

Франція прагнула  реваншу за поразку у франко-пруській війні  1870 року. Також мала намір повернути  собі території Ельзас і Лотарингію, відокремлені від Франції в 1871 році.

Російська імперія претендувала на прохід для свого флоту до Середземного моря та наполягала на перегляді в свою користь режиму контролю над протокою Дарданелли. Росія розцінювала побудову залізничної дороги з Берліну до Багдаду у1898 році як недружній, і навіть ворожий з боку Німеччини акт. При цьому, вона посилалась на те, що це зазіхає на її права в Азії за російсько-британським договором 1907 року, про сфери впливу в регіоні.

Сербія, утворивши нову державу в  1878 році, прагнула мати на Балканах лідерство серед всіх слов'янських народів регіону. В планах сербів було утворення держави Югославії, що мала б об’єднати всіх слов’ян з Австро- Угорщини.

Німеччина, плануючи створити нову імперію хотіла воєнного, ринкового та політичного лідерства на материку та в світі в цілому. Вбачала союз Антанту як договір, що мав на меті підірвати та нашколити величі, могутності «великої» Німеччини.

Австро-Угорщина внаслідок міжнародного протистояння всередині, країна була постійним джерелом нестабільності. Імперія простояла Росії, що узяла на себе роль захисника слов'ян на Балканах, і Сербії, та намагалась стати уособленням  центру слов'ян імперії на півдні.

Італія прагнула встановити свій пропекторат над східним узбережжям Адріатичного моря. Мала намір про приєднання провінції Тіроля, а токож повернення  областей Савої та Ніци, що входили до складу Франції. Планувала загарбати території Туніса та Східної Африки (Сомалі, Ефіопія, Кенія).

Ще одною причиною війни став той факт, що на початку 20 ст. форсований розвиток науково-технічних технологій призвів до появи нових, швидких та жахливих способів знищення людей. Почалася «гонка oзброєнь», на якій заробляли військові держави лідери, відбувалася мілітарізація військ та партійне зомбування свідомості величезних мас людей.

Розподіл Європи на два ворогуючі блоки держав:  союз Антанту і Троїстий союз вже означав  майже неминучість війни у Європі .

 

Гонка озброєнь

В країнах Європи величезного маштабу досягла гонка озброєнь.У липні 1913 р. Німеччина затвердила закон про збільшення армії в мирний час, а на початок війни чисельність сухопутної німецької армії досягла 800 тис. осіб. Натомість в Австро-Угорщині буа ухвалений  новий закон, що передбачав збільшення рекрутського набору до 200 тис. осіб. На противагу цим реформам у ворогуючій Франції, у серпні 1913 року французький уряд ухвалив закон про продовження часу служби з 2 до 3 років та зменшення призовного віку з 21 до 20 років, що дало змогу збільшити чисельність армії майже до 900 тис. осіб. Наймаштабнішою стала звичано російська армія. Якщо в 1912 р. вона становила 1 млн. 400 тис. осіб, то в 1913 році мала збільшитися на 400 тис. осіб.

Воєнно-морська гонка між Великобританією і Німеччиною була посилена в 1906 році запуском британського лінкора HMS Dreadnought, його конструкція була революційною, роблячи всі попередні лінійні кораблі застарілими. Вартість «гонки озброєння» однаково відчували як у  Британії так  і в Німеччині. Витрати на озброєння Великобританії, Німеччини, Франції, Росії, Австро-Угорщини та Італії збільшились на 50 % за проміжок між 1908 і 1913 роками.

Війну на Балканах між Австро-Угорщиною і Сербією всі вже  вважали неминучою, оскільки вплив Австро-Угорщини зменшувався і рух слов’ян зростав. 

 

7. Липнева криза та оголошення війни

Після вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда Австро-Угорська імперія використала це як привід, щоб зайнятися сербським питанням; Німеччина підтримала її дії. 23 липня був виставлений ультиматум Королівству Сербія з настільки радикальними вимогами, що його було відкинуто. Серби, спираючись на підтримку Російської імперії, розпочали мобілізацію. 28 липня Австро-Угорська імперія оголосила війну. Спочатку Російська імперія планувала часткову мобілізацію, спрямовану на австро-угорський кордон. 31 липня, після того, як російський Генеральний Штаб повідомив імператору, що часткова мобілізація неможлива з погляду логістики, розпочалася повна мобілізація. План Шліффена, який ґрунтувався на швидкому розгромі Французької республіки, не передбачав безперешкодної мобілізації росіян. Таким чином, 1 серпнянімці оголосили війну Російській імперії і через два дні — Французькій республіці. Потім Німецька імперія порушила нейтралітет Бельгії своєю атакою через неї на Париж, що призвело до вступу у війну Британської імперії. Після цього п'ять із шести європейських Великих держав перебували в найбільшому континентальному європейському конфлікті починаючи з часів Наполеонівських воєн.

8. ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ ДАТИ:

28 червня 1914 - Балкани. Вбивство Гаврилом Принципом спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда та його дружини в Сараєво (Боснія)

28 липня 1914 - Балкани.  Австро-Угорщина оголосила війну Сербії

1 серпня 1914 - Східний фронт.  Німеччина оголосила війну Росії

2 серпня 1914 - Західний фронт.  Вторгнення німецьких військ до Люксембургу

3 серпня 1914 - Західний фронт.  Німеччина оголосила війну Франції та Бельгії

4 серпня 1914 - Західний фронт.  Вторгнення німецьких військ в Бельгію

4 серпня 1914 - Західний фронт.  Великобританія (та її домініони — Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз, Індія) оголосила війну Німеччині

6 серпня 1914 - Східний фронт.  Австро-Угорщина оголосила війну Росії. У складі австро-угорських військ діяли національні легіони — польський (командуючим 1-ої бригади був Юзеф Пілсудський), український (УСС) та албанський

6 серпня 1914 - Балкани.  Сербія та Чорногорія оголосили війну Німеччині

12 серпня 1914 - Балкани.  Війська Австро-Угорщини вторглися в Сербію