Ансамбль: у єдності - гармонія
3. Архітектурний ансамбль
Архітектурний ансамбль - це узгоджене розташування групи будівель, створене на на основі функціональних вимог, практич. доцільності, певного ідейно-художнього задуму з урахуванням архітектурного і природного оточення, що забезпечує єдність зорового сприйняття. Композиційними принципами побудови архітектурного ансамблю є: встановлення головного композиційного центру, супідрядність йому інших елементів Архітектурного ансамблю шляхом погодження архітектурних об'ємів, членувань, пропорцій, масштабу, ритму, кольору і т. д.
Ансамбль в архітектурі ― це функціонально зв’язана сукупність будівель і прилеглого середовища, яка приведена до єдності й отримала певний художній вигляд. Архітектурний ансамбль, у такій же мірі, як окрема будівля і її інтер’єр, є архітектурним добутком і об’єктом творчої праці зодчого.
Розрізняють ансамблі міські, загородні, паркові. Вони бувають малого й великого масштабу. Їхня архітектура у більшій або меншій мірі завжди сполучається із природою, що також стає об’єктом архітектурної композиції та невід’ємною частиною території. Під організацією території розуміється просторовий розподіл і облаштування вулиць, доріг, будинків, інженерного устаткування й усього того, що ми розуміємо під благоустроєм території. Ансамбль, як і архітектурний твір має певний художній вигляд. Людство має багатий досвід і найціннішу спадщину щодо архітектурних ансамблів, у якій виражаються суспільні ідеали й прагнення, художні смаки різних епох. Розрізняють два види міських ансамблів. До першого відносяться ансамблі, створені протягом тривалого часу (протягом декількох десятиліть, а іноді й сторіч). Зодчі більш пізнього часу будували нові будівлі та споруди в інших стилях і включали їх у загальну форму ансамблів, що були створені раніше, доповнюючи й розвиваючи первинний задум.