Неорганічні сполуки

3. Основи (гідроксиди)

Основи – це сполуки, до складу яких входять атом металічного елемента й одна або кілька гідроксильних груп OH (залежно від валентності металу).

Загальна формула основ: Me(OH)n, де n – число груп OH-, що відповідає валентності металічного елемента. Me – символ металічного елемента.

Назви основ

Назва основ складається з двох слів, перше з яких – назва металічного елемента, а друге – «гідроксид». Наприклад, KOH – калій гідроксид, Ba(OH)2 – барій гідроксид.

Якщо елемент має кілька значень валентностей, то це значення вказується у назві гідроксиду:
Fe(OH)2 – ферум(II) гідроксид,
Fe(OH)3 – ферум(III) гідроксид.

Тривіальні назви:

NaOH – їдкий натр, каустична сода;
KOH – їдкий калі;
Ba(OH)2 – баритова вода;
Ca(OH)2 – гашене вапно, вапняне молоко, вапняна вода;

Класифікація основ

Основи, які є розчинними у воді називаються лугами. Це основи лужних і лужноземельних металів: LiOH, NaOH, KOH, RbOH, CsOH, Ca(OH)2, Sr(OH)2, Ba(OH)2.

Амфотерні гідроксиди - це гідроксиди, що виявляють як кислотні, так і основні властивості: Al(OH)3, Cr(OH)3, Zn(OH)2, Pb(OH)2, Sn(OH)2 та ін. Ці основи відносяться до нерозчинних у воді сполук.

Мітки: