Колорит

1. Колорит це ...

КОЛОРИ́Т, у, чол.

1. Співвідношення фарб, кольорів по тону, насиченості, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін. Колорит гуцульських [керамічних] виробів: білий фон побілки займає близько половини всієї лицьової площі (Гуцульська кераміка, 1956, 46)Колорит українських геометричних килимів відзначається декоративністю, багатством та різноманітністю кольорових сполучень (Народна творчість та етнографія, 1, 1962, 60);
//  Загальний характер забарвлення; співвідношення фарб, тон, що домінує в чомусь; колір, відтінок кольору. Гарна сторона [Сіцілія], загальний колорит рожево-золотий, він якось надто гармонізує з маврітанським стилем сливе всіх церков і більших будов у Палермо (Леся Українка, V; 1956, 413).

КОЛОРИ́Т (італ. colorito, від лат. color – колір, фарба) – гармонійно узгоджений лад хроматичних відтінків, побудований за принципом селекції барв; характерна особ­­ливість художнього твору, епохи, місцевості. К. як невід’єм. чинник мист. формотворення (поряд із композицією та малюн­­ком) втілює неподіл. систему твор. бачення художника про закономірності світобудови. Цінність колоризму виявляється через унікал. відбір гами, особливу довершеність відтінків, злагоджене модулювання світ­­ло-тонал. градацій, підпорядк. на засадах суб’єктивно відчутої автором гармонії. Якість К. худож. твору становить винятковий і обмежений підбір улюбле­­них майстром колір. домінант. Властивості К. визначають за параметрами чистоти, яскравості, насиченості, світлосили, теплохолодності, контрастності, етніч. своєрідності.

Як змінюється колір. Дивись у відео.

https://youtu.be/hf82CZwlrNE