Колорит
1. Колорит це ...
КОЛОРИ́Т, у, чол.
1. Співвідношення фарб, кольорів по тону, насиченості, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін. Колорит гуцульських [керамічних] виробів: білий фон побілки займає близько половини всієї лицьової площі (Гуцульська кераміка, 1956, 46); Колорит українських геометричних килимів відзначається декоративністю, багатством та різноманітністю кольорових сполучень (Народна творчість та етнографія, 1, 1962, 60);
// Загальний характер забарвлення; співвідношення фарб, тон, що домінує в чомусь; колір, відтінок кольору. Гарна сторона [Сіцілія], загальний колорит рожево-золотий, він якось надто гармонізує з маврітанським стилем сливе всіх церков і більших будов у Палермо (Леся Українка, V; 1956, 413).
КОЛОРИ́Т (італ. colorito, від лат. color – колір, фарба) – гармонійно узгоджений лад хроматичних відтінків, побудований за принципом селекції барв; характерна особливість художнього твору, епохи, місцевості. К. як невід’єм. чинник мист. формотворення (поряд із композицією та малюнком) втілює неподіл. систему твор. бачення художника про закономірності світобудови. Цінність колоризму виявляється через унікал. відбір гами, особливу довершеність відтінків, злагоджене модулювання світло-тонал. градацій, підпорядк. на засадах суб’єктивно відчутої автором гармонії. Якість К. худож. твору становить винятковий і обмежений підбір улюблених майстром колір. домінант. Властивості К. визначають за параметрами чистоти, яскравості, насиченості, світлосили, теплохолодності, контрастності, етніч. своєрідності.
Як змінюється колір. Дивись у відео.