Теоретичний матеріал

4. Актуальне членування тексту: відоме й нове

    Як слово повністю розкриває своє значення тільки у зв'язку з іншими словами, тобто у словосполученні й реченні, так і речення повніше розкриває свій зміст у контексті, у поєднанні з іншими реченнями. У мовленні окремі речення зазвичай не виступають ізольовано, а поєднуються між собою за змістом і за допомогою граматичних засобів, утворюючи своєрідні блоки речень, тісно пов'язаних єдністю думки, теми, а також специфічними засобами зв'язку. Ці своєрідні блоки речень, пов'язаних між собою як семантично, так і граматично, і є складним синтаксичним цілим, або надфразною єдністю, чи, за іншою термінологією, складною синтаксичною єдністю.

  Отже, складне синтаксичне ціле - це група речень, об’єднаних граматичним і змістовим зв’язком, що виражають думку вільніше, більш розгорнуто й повно порівняно з реченням.

                 Складне синтаксичне ціле має такі ознаки:

 а) є одиницею найвищого рівня, що являє собою об'єднання самостійних речень у більші відрізки мовлення;

б) до його складу входять різні за структурою речення, які об'єднуються інтонацією та іншими засобами зв'язку (лексичними, морфологічними, синтаксичними);

в) окремі речення у складному синтаксичному цілому становлять структурно семантичну єдність і мають смислову завершеність;

г) ця єдність ґрунтується на спільності теми, яку розкриває кожне з наступних речень;

ґ) має ритмомелодійну оформленість: паузи між окремими реченнями цього утворення порівняно однакові, а в кінці - значна пауза і зниження тону;

д) перше речення є своєрідним зачином, а всі інші розгортають тему.

    Актуальне членування висловлення — це змістове та інтонаційне виділення в ньому відомого й нового.

    Для розуміння висловленого в тексті має бути зв’язність: кожне наступне речення базується на основі попереднього, ніби вбираючи його частину, разом із тим подаючи нову інформацію.

   Таким чином, речення в тексті ніби поділяється на дві частини. Одна частина (слово, словосполучення), що повторює вже відому з попереднього речення інформацію, називається «відомим», інша частина речення (слова, словосполучення), що передає нову інформацію, називається «новим».  «Відоме» служить для зв’язку речень у тексті, а «нове» розвиває зміст далі. Найчастіше «відоме» стоїть на початку речення, «нове» — у кінці. Проте «відоме» й «нове» можуть мінятися місцями: У класі (Н) було дуже тихо. Там (В) сиділи й працювали учні (Н). Вони (В) писали твір про осінь (Н).

  Новою інформацією є пояснення висловленого твердження, аргументи до сформульованої тези, приєднання додаткової інформації.

   Відоме – це та частина речення, яка місить відому інформацію і зумовлюється ситуацією спілкування.

   Нове – частина речення, що містить основний зміст висловлення, те нове, що повідомляється.

  Наприклад                                                                                                                                       

      Багатьом, мабуть, пам’ятне те (Н) місце з роману Жуля Верна «Діти капітана Гранта» (В), де команда шхуни «Дункан» випадково знаходить у животі пійманої акули пляшку(Н) із запискою. Через неї (В) діти капітана Гранта й вирушають у небезпечне плавання  на пошуки свого батька. А героям  «Таємничого острова» пляшка (В) розповіла, що неподалік(Н) від них на безлюдному острові животіє злочинець (Н), який (В) розкаявся, Айртон...                                                                                                              

      Проте не слід думати, що пляшкова (В) пошта – тільки атрибут творців пригодницького жанру... Найбільшою популярністю ця пошта (В) користується в Англії (Н), де (В) майже кожна родина має якесь відношення до моря і до кораблів. Там (В) збір морських пляшок – давня традиція...(З підручника).