Теоретичний матеріал
5. Соціально-побутова п'єса "Наталка Полтавка"
Уперше п’єсу І. Котляревського «Наталка Полтавка» було показано на сцені театру в Полтаві 1819 року.
Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» — перший твір нової української драматургії.
Якщо в західноєвропейському драматичному мистецтві першої третини ХІХ ст. запанувала творча пауза, то в новій українській драматургії почався новий період розвитку, представлений насамперед драматичною творчістю І. Котляревського.
Письменника вважають зачинателем нової української драматургії, бо йому належить провідна роль у створенні драми нового типу. У драматичних творах І. Котляревського звучить нова мова — жива народна, колоритна, образна. Він змальовує нових героїв із народу, що являють собою типові національні характери українського селянина, дрібного міщанина. І. Котляревський у «Наталці Полтавці» вдало вживає народну пісню як засіб характеристики персонажів (їх використано більше двадцяти).
Становлення нової української драматургії започаткувала «Наталка Полтавка». Як перша п’єса з народного життя, вона знаменувала новий етап в історії української драматургії й театру, стала імпульсом у дальшому розвитку словесного і сценічного мистецтва на засадах реалізму та народності. Заснована на спостереженнях, винесених письменником із реальної української дійсності, пройнята високим гуманістичним пафосом, повагою до людини-трудівника, «Наталка Полтавка» відкрила нові можливості українського художнього слова.
Глядач українського театру був найрізноманітніший, але І. Котляревський хотів бачити в театрі найбільше простолюду, тому основою для його п’єси стала жива дійсність, тогочасне народне життя, і героїв він обрав також із народу.
Нову українську драму характеризує в першу чергу те, що вона звернулась до зображення життя, побуту, моралі, інтересів селянина — найбільш численної тоді верстви трудящих. На сцені з’являються картини реальної дійсності, образи живих людей; представники народу стають позитивними персонажами літератури. Незалежно від того, чи таке зображення ґрунтувалось на вірі в моральну гідність простої людини, чи ні, уже сам цей факт був дуже показовим. Так чи інакше драматургія не могла хоч би частково не відбити народну точку зору на дійсність, на деякі істотні соціальні явища. Це позитивно позначилось на ідейному змісті творів, їх мові та стилі.
Як талановитий художник, Котляревський помітив і майстерно відтворив типові для того часу явища соціальної нерівності, що стоять на перешкоді до щастя людини.
П’єса «Наталка Полтавка» — перший драматичний твір нової української літератури, який, за влучним висловом видатного українського драматурга Івана Карпенка-Карого, є «праматір’ю українського народного театру».
П’єса була написана в 1819 році, але не друкувалась і поширювалась серед народу в рукописному вигляді. На сцені твір ожив того ж року в Полтаві за участю актора Михайла Щепкіна. З цього часу і починається сценічне життя безсмертної “української опери на 2 дії”, як назвав її сам автор.
Знайомство з дійовими оссбами
А хто такий возний?… (дрібний судовий чиновник на Україні в старі часи).
Про що говорять слова”любовник Наталки”? Раніше це слово мало інше значення, ніж тепер. “Любовник” означало “той, хто любить”.
А хто ж такий виборний?… (людина, обрана для керівництва громадою, помічник старости).
Сюжет
Зав’язка: розмова Наталки з возним.
Розвиток дії: допомога возному виборним, розмова матері з Наталкою, повернення Петра.
Кульмінація: відмова возного від Наталки.
Розв’язка: Петро віддає гроші Наталці, благословіння молодих.
Джерела.
(Українська вертепна, шкільна драма, інтермедії XVIII ст. Основне джерело для написання - життя українського суспільства, лірично- побутові, обрядові, купальські, баладні пісні («Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон...», «Лимерівна»…)
Історія написання.
(Ставши директором полтавського театру, І. Котляревський був невдоволений репертуаром. Тому, на відміну від «високої» класичної трагедії, у його п'єсах представники простого народу виходять на сцену як герої, гідні поваги й наслідування.)
Тематика: зображення побутових суперечностей українського села, соціальної нерівності та безправ'я трудящих, показ життя селян, бурлаків, чиновників, відтворення звичаїв, пісень.
Основний конфлікт п'єси зумовлений становою та майновою нерівністю в суспільстві.
Основний мотив твору: розлука дівчини з коханим-бідняком та можливе одруження з осоружним багачем.
Основні персонажі: Наталка, Петро, возний, виборний Макогоненко, бурлака Микола, Горпина Терпилиха.
За цим посиланням Ви знайдете цікаву інформацію про героїв п'єси. Обов'язково прочитати!
Найхарактерніші риси драматургічної творчості І. Котляревського:
- невелика кількість дійових осіб;
- напруженість і природність розвитку сюжету;
- стрункість композиції;органічно вмонтовані в текст пісні;
- народна та індивідуалізована виразна мова та соковитий гумор.