Теоретичний матеріал

3. Петро Гулак-Артемовський. Балада «Рибалка» Вічна тема кохання. Засоби романтичного зображення. Фольклорна основа твору.

Картинки по запросу петро гулак-артемовський

Вчителювання, викладацька діяльність

Чотири роки П. Гулак-Артемовський учителює в різних приватних навчальних закладах, дівочих пансіонах, родинах багатих польських магнатів на Правобережжі. У 1817 р. переїжджає до Харкова, вступає на словесний факультет Харківського університету вільним слухачем й одночасно викладає французьку мову в інституті шляхетних дівчат, а польську мову — в університеті. Через два роки йому дозволено скласти випускні екзамени за університет, а відразу й екзамени на одержання звання магістра. Маючи великі здібності, будучи людиною на- читаною, глибоко знаючи свій предмет, П. Гулак-Артемовський швидко захистив дисертацію, згодом став професором університету. Тричі обирався деканом факультету, а з 1841 по 1849 рік був ректором університету.

Літературна діяльність митця

З дитинства виніс майбутній поет палку любов до рідного слова, повагу до простої людини. Початок літературної діяльності П. Гулака-Артемовського відноситься ще до навчання поета в Київській академії. Ранні твори він писав російською мовою, зробив кілька вільних перекладів з французької. У Харкові вперше звернувся до української мови, оскільки це місто на той час було одним з найбільших культурних осередків України. Харківський університет на той час став одним з найбільших культурних центрів і колискою журналістики. Тут започатковано перші на Україні літературні журнали «Харьковский демократ» (1816) та «Украинский весник» (1816 — 1819). Серед співробітників журналу «Украинский весник» був П. Гулак-Артемовський. Розпочавши свою літературну діяльність ще в Київській академії з характерних на той час вільних перекладів, П. Гулак-Артемовський став пробувати свої сили й в оригінальній творчості українською мовою. Він пише байки, балади, прозові послання, критичні статті. Перші його твори — «Пан та Собака», «Солопій та Хіря», «Тюхтій та Чванько» — викликали великий інтерес не лише в читачів, а й у літературних колах. Про молодого викладача університету заговорили тепер як про визначного українського поета. На жаль, успішно розпочата літературна діяльність митця швидко обривається. Захопившись адміністративною діяльністю, він відходить від літературної творчості. Але поет через усе життя проніс палку любов до українського слова, до старості зберіг поетичний талант, про що свідчать його послання останніх літ.

Помер П. Гулак-Артемовський 13 жовтня 1865 р. в Харкові, де його й поховано. Найбільша заслуга П. Гулака-Артемовського в тому, що він став на захист поневоленого селянства, одним із перших утверджував в українській літературі народну мову.

Гулак-Артемовський «Рибалка».

Історія написання.

Літературознавці стверджують, що початок романтизму в українській літературі припадає на час публікації в журналі «Вестник Европы» у 1827 році твору П. Гулака-Артемовського «Рибалка».

Письменник указував на особливі причини, що спонукали його передати своєю рідною мовою баладу Ґете «Рибалка»: «Хотів спробувати: чи не можна малоросійською мовою висловити почуття ніжні, благородні, піднесені, не змушуючи читача чи слухача сміятися, як від «Енеїди» Котляревського і від інших, з тією ж метою написаних віршів?».

Так митець-романтик з благородною невпевненістю в успіху видає свій твір «Рибалка» як просту спробу.

Тема: розповідь про те, як молодий Рибалка за наполегливими вмовляннями Дівчини-русалки пірнув у воду, намагаючись там продовжити своє життя.

Ідея: уславлення щирого почуття кохання, за допомогою якого можна звабити людину, змінити умови її життя.

Основна думка: кохання — зваба, що змушує людину без вагань пройнятися цим почуттям і насолоджуватися ним.

Жанр: малоросійська балада (за визначенням самого автора).

Балада — невеличкий віршований твір, у якому розповідається про події та персонажів героїчного, історичного або фантастичного характеру.

Особливості балади як жанру:

· зображення однієї події з життя головного героя;

· висока емоційність;

· нетривалий час події,

· невелика кількість дійових осіб;

· стислість, малий обсяг;

· віршована форма.

Сюжет.

Молодий парубок ловив рибку, увесь час сумуючи і спостерігаючи за поплавком. Аж ось з води виринула Дівчина-русалка. Вона почала дорікати Рибалці в тому, що він «нівечить її рід і плід». Красуня почала із захопленням розповідати юнакові про красу підводного царства, запрошуючи його залишити землю і продовжити своє життя у морі. Не довго роздумуючи, Рибалка, заворожений привабливістю русалки, залишив берег і пірнув у воду. «І більше вже ніде не бачили Рибалки!».

Композиція.

Балада складається з десяти куплетів по чотири рядки.

Експозиція: На березі Рибалка молоденький.

Зав’язка: Аж гульк… з води Дівчинонька пливе, / І косу зчісує, брівками моргає!

Кульмінація: Рибалка встав, Рибалка йде, / То спиниться, то вп’ять все глибшенько пірнає!

Розв’язка: І більше вже ніде не бачили Рибалки!

Ознаки романтизму у творі:
перенесення в літературу фольклорного жанру балади;
незвичайні картини природи;
тон балади, її мелодійність, емоційна наснаженість;
національний колорит у зображенні Рибалки і Русалки;
наявність часто вживаних зменшувально-пестливих форм, лексика поезії.

Віршований розмір: ямб.

Римування: перехресне (суміжне).

Рима: чоловіча.

Художні особливості балади.

Риторичні оклики: «Вода шумить! Водя гуля!», «Ловіться, рибочки, великі і маленькі!», «Що рибка смик — то серце тьох!», «Аж ось гуде і хвиля утікає!», «Аж гульк! / І косу зчісує, і брівками моргає!», «Гей, гей!.. / На зрадний гак ні щуки, ні лина!..», «І парубоцькеє віддав би нам серденько!», «І із води на світ виходять веселенькі!», «Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!», «Се дзеркало,— глянь на свою вроду!», «Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!», «І ніженьки по кісточки займає!», «То спиниться, то вп’ять все глибшенько пірнає!», «Гульк! — приснули на синім морі скалки!.. / Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..».

Риторичні запитання: «Чи то коханнячко?», «Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?», «Чи се ж вода?».

Зменшувально-пестливі форми: «молоденький», «рибочки», «маленькі», «серденько», «рибалочка», «коханнячко», «дівчинонька», «брівки», «гарненький», «рибки», «сонечко», «червоненький», «веселенькі», «зіроньки», «ніженьки», «глибшенько».

Метафори: «Вода шумить… гуля», «рибка смик», «серце тьох», «серденько віщує», «хвиля утікає», «сонечко і місяць… хлюпочуться… виходять», «зіроньки блищать», «вода кісточки займає», «приснули скалки».

Епітети: «сонечко і місяць… веселенькі, червоненькі», «темна ніч», «зрадний гак», «парубоцькеє серденько».

Порівняння: «вода-дзеркало», «Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!».

Повтори: «Вода шумить!.. Вода гуля!.., «сумує…», «Гей, гей!».