Початок І світової війни

6. Територіальні зазіхання

Для кожної країни існували певні причини для розв'язання війни:

Велика Британія ще досі не могла пробачити Німеччині надану нею підтримку бурів в англо-бурській війні прогятом 1899—1902 років. Вона не мала наміру осторонь  спостерігати за завоюваннями Німеччини  районів, які вважала ісконно «своїми» - це Східну і Південно-західну Африку. Також вона вела проти Німеччини неофіційну торгову війну. Запровадила  військово-морські приготування на випадок нападу Німеччини

Франція прагнула  реваншу за поразку у франко-пруській війні  1870 року. Також мала намір повернути  собі території Ельзас і Лотарингію, відокремлені від Франції в 1871 році.

Російська імперія претендувала на прохід для свого флоту до Середземного моря та наполягала на перегляді в свою користь режиму контролю над протокою Дарданелли. Росія розцінювала побудову залізничної дороги з Берліну до Багдаду у1898 році як недружній, і навіть ворожий з боку Німеччини акт. При цьому, вона посилалась на те, що це зазіхає на її права в Азії за російсько-британським договором 1907 року, про сфери впливу в регіоні.

Сербія, утворивши нову державу в  1878 році, прагнула мати на Балканах лідерство серед всіх слов'янських народів регіону. В планах сербів було утворення держави Югославії, що мала б об’єднати всіх слов’ян з Австро- Угорщини.

Німеччина, плануючи створити нову імперію хотіла воєнного, ринкового та політичного лідерства на материку та в світі в цілому. Вбачала союз Антанту як договір, що мав на меті підірвати та нашколити величі, могутності «великої» Німеччини.

Австро-Угорщина внаслідок міжнародного протистояння всередині, країна була постійним джерелом нестабільності. Імперія простояла Росії, що узяла на себе роль захисника слов'ян на Балканах, і Сербії, та намагалась стати уособленням  центру слов'ян імперії на півдні.

Італія прагнула встановити свій пропекторат над східним узбережжям Адріатичного моря. Мала намір про приєднання провінції Тіроля, а токож повернення  областей Савої та Ніци, що входили до складу Франції. Планувала загарбати території Туніса та Східної Африки (Сомалі, Ефіопія, Кенія).

Ще одною причиною війни став той факт, що на початку 20 ст. форсований розвиток науково-технічних технологій призвів до появи нових, швидких та жахливих способів знищення людей. Почалася «гонка oзброєнь», на якій заробляли військові держави лідери, відбувалася мілітарізація військ та партійне зомбування свідомості величезних мас людей.

Розподіл Європи на два ворогуючі блоки держав:  союз Антанту і Троїстий союз вже означав  майже неминучість війни у Європі .

 

Гонка озброєнь

В країнах Європи величезного маштабу досягла гонка озброєнь.У липні 1913 р. Німеччина затвердила закон про збільшення армії в мирний час, а на початок війни чисельність сухопутної німецької армії досягла 800 тис. осіб. Натомість в Австро-Угорщині буа ухвалений  новий закон, що передбачав збільшення рекрутського набору до 200 тис. осіб. На противагу цим реформам у ворогуючій Франції, у серпні 1913 року французький уряд ухвалив закон про продовження часу служби з 2 до 3 років та зменшення призовного віку з 21 до 20 років, що дало змогу збільшити чисельність армії майже до 900 тис. осіб. Наймаштабнішою стала звичано російська армія. Якщо в 1912 р. вона становила 1 млн. 400 тис. осіб, то в 1913 році мала збільшитися на 400 тис. осіб.

Воєнно-морська гонка між Великобританією і Німеччиною була посилена в 1906 році запуском британського лінкора HMS Dreadnought, його конструкція була революційною, роблячи всі попередні лінійні кораблі застарілими. Вартість «гонки озброєння» однаково відчували як у  Британії так  і в Німеччині. Витрати на озброєння Великобританії, Німеччини, Франції, Росії, Австро-Угорщини та Італії збільшились на 50 % за проміжок між 1908 і 1913 роками.

Війну на Балканах між Австро-Угорщиною і Сербією всі вже  вважали неминучою, оскільки вплив Австро-Угорщини зменшувався і рух слов’ян зростав.