Військові кампанії 1914 - 1918 рр.
4. Верденська битва
Турецькі війська повністю заблокували десант союзників, який у грудні того ж 1915 р. був змушений залишити свій плацдарм. 25 квітня 1915 р. 5 дивізій союзників висадились на Галліпольському півострові. Турецькі війська повністю заблокували десант союзників, який у грудні того ж 1915 р. був змушений залишити свій плацдарм.
23 травня Італія оголосила війну Німеччині, Австро-Угорщині.
30 травня почались військові діїІталія розгорнула 35 дивізій проти 20 дивізій Австро-Угорщини. Війна набула позиційного характеру.
Меморандум верховного головнокомандуючого німецькими арміями генерала Еріха фон Фалькенгайна у грудні 1915 р.
«…Верден — найпотужніший опорний пункт французького фронту від бельгійських кордонів до Швейцарії. Він оточений системою найсучасніших укріплень і, на думку всіх французів, неприступний, тому перетворився на національний символ і жоден французький воєначальник не посміє добровільно здати його ворогові.
Якщо Верден опиниться в наших руках — а ми, зрозуміло, докладемо зусиль, щоб так воно і сталося, — це відкриє нам дорогу до серця Франції, в такому разі уже заздалегідь приреченої на поразку. Але навіть якщо ми не досягнемо такої стратегічної мети, наші зусилля принесуть перемогу вже тим, що ми перетворимо Верден на згубний смерч, який поступово всмокче у себе весь французький військовий потенціал, виснажуючи його з останніх ділянок фронту, з тилу, зі всієї Франції. Дивізію за дивізією поставлятиме ворог на верденську м’ясорубку, а ми будемо їх там молотити одну за одною» «Четверта година ранку 21 лютого 1916 р. З останнім ударом баштового годинника Верденського кафедрального собору на дах єпископського палацу з гуркотом, подібним до гуркоту грому, обрушився важкий снаряд, пробив його і вибухнув, утворивши широку воронку, захопивши стіни і підлогу двох поверхів. З уламків балок, цеглини, штукатурки, меблів, з клаптів килимів над містом піднявся потужний султан диму і пилу, а гучний відгомін вибуху потонув у гуркоті осідаючих стін і хрускоті дерева, що ламається.
Нічним черговим штабу верденської ділянки фронту — штаб розташовувався в ратуші — немає потреби оголошувати тривогу: з усіх боків сюди збігаються офіцери, на ходу щось на себе натягуючи: вони квапляться в зал засіданьЛише через три години і п’ятнадцять хвилин — чверть на восьму — три тисячі триста німецьких снарядів усіх калібрів почали вивергати свої снаряди на верденську ділянку між річкою Мезі рівниною Воєвре. Сотні гармат б’ють і б’ють, кілометр за кілометром по окопах, під’їзних шляхах, долинах і схилах, по голих рівнинах і зарослих пагорбах, по селах і хуторах, просто по землі, де може не бути нічого, окрім мурашника або мишачого гнізда, по живому й неживому, вибух за вибухом, вибух за вибухом в Омоне, Орне, Бомоне, Дамвільєре, Дуомоне, Вердені…
У простір від землі до самого неба увірвався гуркіт розривів і заповнив його від горизонту до горизонту. Цей гуркіт вивергали сталеві глотки важких снарядів, гаубиць і мортир, скорострільні польові гармати, міномети й кулемети, які своїм пронизливим «так-так-так» прорізали гуркіт снарядів крупного калібру Коли повітряні хвилі, підняті вибухами, стикаються, здається, що повітря густішає, то спресоване, то, навпаки, розріджене, розірване, клаптями відкидається детонацією. Свист куль, дробовий тріск шрапнелі, гучне виття важких снарядів, що летять, падають з громоподібним відлунням, удари мін, що рвуть все на частини і власною силою, і тиском повітря, вереск металевих уламків, що летять по невідомих траєкторіях…
Лише снарядів важкого калібру німецькі батареї випускають по сто п’ятдесят тисяч на день… І так година за годиною, день за днем… Не було місця, не було укриття, куди б не проник цей ураган звуків».
Верденська битва тривала з 21 лютого по 18 грудняь 1916 р. Німецькі сили — 1204 гармати, 202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аеростатів, 50 дивізій. У французів — 69 дивізій, 632 гарматиПочалася операція 24 червня 1916 р. з артилерійської підготовки, після чого в бій була кинута піхота. 1 липня англійська і французька піхота рушили в атаку.
Але німці уже встигли посилити оборону й підтягти резерви. І головне, сама тактика піхотних атак ланцюгом безнадійно застаріла разом з появою кулеметів і скорострільних гармат. Але командування союзників цього ще не зрозуміло. У результаті першого дня тільки англійці втратили 21 тисячу солдатів убитими і 35 тисяч пораненими (за іншими даними, 16 тисяч убитими і 34 пораненими).
Подальші спроби розвинути наступ успіху не принесли через запеклий опір німців. Щоденні втрати обчислювалися десятками тисяч солдатів. Тільки до середини липня ціною величезних жертв союзникам вдалося заволодіти другою лінією укріплень. Але до того моменту німці вже встигли облаштувати в глибині нові позиції.
Битва на річці Сомма набувала затяжного характеру3 вересня союзники почали новий масштабний наступ, але за 10 днів змогли просунутися тільки на 3–4 кілометри. І тоді 15 вересня англійці уперше застосували в бою танки. Попри те, що танків було лише 18, вони мали величезний психологічний тиск на німецьку піхоту. Англійці за 5 годин змогли пройти 5 кілометрів, більш ніж за 10 днів до цього (за іншими даними, 2 км за 3 години).
До середини осені почалися дощі, і низовинна місцевість у районі Сомми перетворилася на суцільне болото, що ще більше ускладнило наступ. 13 листопада бойові дії на річці Сомма припинилися через виснаження сторінУ результаті за чотири з половиною місяці англійцям і французам вдалося просунутися на фронті завдовжки 40 км лише на 10 км. При цьому їх загальні втрати склали 623 907 осіб (за іншими даними близько 800 000), з них убитими і зниклими безвісти —146 431 людина. Середні втрати англійських дивізій досягли 80 %. Німецькі втрати оцінюються в 465–600 тисяч чоловік, зокрема164 055 чоловік — убитими і зниклими безвісти.

