Література 70-90 років ХІХ століття. Класичний реалізм

7. Робота з таблицею

Літературні напрями

Характеристика

Представники

Реалізм

Правдиве, об’єктивне і всебічне відображення дійсності.
Основний принцип — типізація — художнє узагальнення життєвих явищ і людських характерів.
Людина — явище соціальне, що розвивається залежно від умов суспільного буття

Панас Мирний, І. Франко, І. Карпенко-Карий, П. Грабовський, І. Нечуй-Левицький

Натуралізм

Вибір певного об’єкта дослідження (соціальні верстви, професійні групи); природознавчий підхід у вивченні «видів» і «типів» людей; особливий акцент на теми «малої» людини і «низів суспільства». Культ неприкрашеної дійсності; увага до проблеми оточення (середовища) і його впливу на природу людини; надмірна деталізація та описовість; простота і ясність характерів, сюжету

Основоположник — Е. Золя; Панас Мирний, І. Франко («На дні» та ін.), В. Винниченко тощо

Романтизм

Перевага суб’єктивного над об’єктивним; виняткові обставини й характери; елементи фантастики, містики; поєднання високого і низького, комічного і трагічного, буденного і незвичайного. В Україні романтизм мав такі особливості:
1) увага до національно-історичної тематики;
2) ідеалізація патріархальних відносин;
3) поєднання національного і соціального першоджерел;
4) гармонія з природою і природним життям, туга за минулою славою

Леся Українка, О. Кобилянська, М. Вороний, М. Коцюбинський (їх називають неоромантиками)

 

Українська література була жанрово розвинутою, не відставала від тогочасних тенденцій західноєвропейської літератури.