Іван Карпенко-Карий. Життя і творчість
4. Композиція твору
Зав’язка: Боруля подає в суд на Красовського.
Розвиток дії: Боруля намагається прищепити членам своєї родини дворянські риси.
Кульмінація: головний герой дізнається про відмову в дворянстві.
Розв’язка: усвідомлення Мартином своєї помилки.
У п’єсі відображено зміни, які відбулися в українському селі після реформи 1861 року. Мартин Боруля — чиновник, тобто вільна людина, яка сплачує грошовий податок. Як бачимо, чиновники — досить заможні люди, у них велике господарство, на якому працюють також і наймані робітники — збіднілі селяни. Мартин платить робітникам «на своїх харчах тридцять рублів», крім того, утримує сина-чиновника. Відповідно до указу, чиновники були зобов’язані подати документи, які підтверджували б їхнє дворянське походження. Якщо ж таких документів не буде, то їх прирівняють у правах до селян. Тому Красовський демонструє зверхність над Борулею.
Дворяни, як видно з твору, у суспільстві залишаються привілейованим класом, хоча селяни типу Борулі не поступаються їм у статках. Отож із п’єси перед нами постала Україна середини 80-х років ХІХ століття. Зважаючи на те, що це був один із перших творів письменника на сучасному
матеріалі, то, безперечно, «Мартина Борулю» з інтересом сприйняли перші його глядачі (прем’єра відбулася того ж 1886 року).
У чому ж секрет більш ніж 100-річної сценічної популярності п’єси? Безперечно, в тому, що твір загальнолюдськими, так званими вічними проблемами.