Іван Франко.Поетична творчість
4. Поема "Мойсей"
Історична довідка з «Біблейської енциклопедії»
Народився Мойсей приблизно за 1575 років до Христа в сім’ї Аврама. Під час побиття дітей мати у кошику пустила його водою, бо знала, що за течією купається донька фараона. Освіту і виховання, досвід воєначальника отримав при єгипетському фараоні. Вперше задумався про важку долю євреїв у сорокарічному віці. Рятуючи іудея, вбив єгиптянина. Переховувався 40 років у свого тестя, який був священиком. Першим провидінням став терновий кущ біля гори Хорив. Господь назвав себе Єговою (Сущим). Дива Господа — палиця стала змією, рука хворою на проказу. Помічником проголошено Аарона, брата Мойсея. Кари Бога єгиптянам за небажання відпустити євреїв: сарана, жаби, смерть немовлят. Шлях лежав через Аравійську пустелю, яку мали подолати 600 000 чоловіків з майном. Мойсей своїми молитвами рятував людей від спраги, голоду і нападників. Поблизу гори Сінай євреї вперше почули 10 Божих заповідей і настанови щодо церковного і громадського устрою. Замість поклоніння Богу, іудеї почали поклонятися золотому бику, якого розтрощив Мойсей, перед цим побивши скрижалі із заповідями. Чотири рази піднімався Мойсей на Сінай і перед кожним сходженням на гору постився по 40 днів. Так пройшло два роки. Зухвалість іудеїв постійно давала себе взнаки: надмірність у їжі (переїдання перепілками), ігнорування манни, протести під проводом Аарона і Датана, небажання воювати за землю обітовану. Через це євреї були покарані Господом і приречені на 40-річне блукання пустелею (померли всі, кому було за двадцять, крім Ісуса Навина та Халева). За те, що Мойсей і Аарон не завжди слухали Єгову, отримали покарання — померти поза землею обітованою. Помер Мойсей у 120-літньому віці на горі Нево, побачивши здалеку мету свого життя.
Аналіз поеми «Мойсей»
Однією з високохудожніх перлин української літератури є написання в 1905 році глибоко патріотичної поеми Франка «Мойсей», у кожному рядку якої відчувається зболена за стражденну долю України душа автора, його любов, віра й надія на те, що прийде час і наш народ «огнистим видом засяє у народів вольних колі… і гляне, як хазяїн домовитий, по своїй хаті й по своїм полі». Тобто побудує власну самостійну державу.
Використавши біблійну легенду, поет створив високохудожній філософський твір, в якому висловив погляди на історичну долю свого народу, пов’язуючи її з революційними подіями в Росії. Поет вірить, що волелюбний і талановитий український народ не примириться зі своїм поневоленням, підніметься на визвольну боротьбу і здобуде перемогу: «Вірю в силу Духа і в день воскресний твойого повстання».
У передмові до поеми «Мойсей» Франко писав: «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея, як пророка, не признанного своїм народом. Ця тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні». За жанром «Мойсей» — філософська поема, яка складається з прологу і 20 пісень (роздумів). Поштовхом до створення образу Мойсея була скульптура Мікеланджело — образ біблійного Мойсея, яку побачив І. Франко, перебуваючи в 1904 р. в Італії. (див. додаток)
У пролозі поеми І. Франко немовби стисло формулює її ідею. У хвилюючих, натхненних рядках перед читачем постає історична доля українського народу, його минуле, сучасне й майбутнє. Автор звертається до народу: «Народе мій, замучений, розбитий, мов
паралітик той на роздоріжжі». Таким було українство на початку сторіччя: розшматоване, розділене між кількома державами, після кількох століть панської неволі, воно не маючи свого ватажка, пророка, не знало, куди і як рухатися.
Пролог написано терцинами, які вперше застосував Данте в «Божественній комедії». Це строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба. Перший рядок у терцині римується з третім, а середній — з першим і третім рядком наступної строфи.
У центрі розповіді в поемі знаходиться постать іудейського пророка Мойсея, якому судилося збудити в людях почуття власної гідності.
Протягом поеми розказана його доля, як від рабства єгипетського увів свій народ у пустелю, як мучили пророка спокуси й сумнів під час нескінченних мандрів пустелею, але єврейський народ дістав бажаного. А пророк залишився забутим і «відіпхнутим» своїм народом.
Інші образи поеми
Центральним образом поеми «Мойсей» є народ-борець. Поет змальовує живу картину побуту народу. Читач чітко уявляє життя табору, звуки журливих пісень. Він проймається сумом, що не вистачає каші для тварин і молока для дітей.
Мойсей порівнює народ із сліпцями, сірими волами, що гнуть шиї в ярмі, з губкою бука, яка довго ловитиме іскру, з бидлом, котре йде в плуг, із здичавілим конем, що летить у безодню з розгону.
У багатьох місцях поеми неважко в образі єврейського племені впізнати український народ. Поет страждає за свій «заму- чений, розбитий» народ, який за століття національного гніту перетворився в купу рабів, які можуть виражати свою злість і незадоволення.
Франко викриває ті ворожі сили, що сіяли в народові невіру в перемогу. Ці сили виведені в образах Авірона й Датана. Вони наказали Мойсеєві мовчати, припинити свої пророцтва, що закликають народ до бунту й до змін, загрожуючи йому самому. Устами Мойсея Франко засуджує зрадників, які сіють недовір’я і закликають народ примиритися з жалюгідним становищем. Мойсей не боїться погроз зрадників. Добре розуміє, що головне
для народу, який піднявся,— ні на хвилину не зупинятися, невпинно йти вперед.
Франко вірить, що народ таки подолає всі перешкоди та дістане свободу.
Єврейський народ у поемі Франка знайшов у собі сили, згуртувався довкола нового поводиря. Це Єгошуа, «князь конюхів», що закликає: «До походу!», «До зброї!», «До бою!».
Народ не може примиритися зі своїм поневоленим становищем. Він проймається духом боротьби.