Фонетика. Орфоепія. Теоретичний матеріал .

2. Класифікація голосних і приголосних звуків. Звук мовлення і фонема. Інваріант, позиційний варіант фонеми.

Опрацювати підручник - параграф 13.

Класифікаційна таблиця голосних звуків

Принципи класифікації

Ряд

передній

середній

задній

Ступінь

підняття

спинки

язика

високий

[i]

 

[<у>]

високо-середній

[и]

 

 

середній

[е]

 

[<о>]

низький

 

 

[а]

Увага! Утворені за участю губ голосні називаються огубленими (або лабіалізованими, від лат. labium — губа): [<о>], [<у>], решта голосних — неогублені (або нелабіалізовані): [і], [и], [е], [а]. За ступенем підняття спинки язика розрізняють голосні високого, високо-середнього, середнього і низького підняття. За місцем підняття язика виділяють три ряди: передній, середній і задній.

Класифікаційна таблиця приголосних звуків за місцем творення (за активним мовним органом)

Групи

Приголосні звуки

Губні

(лабіальні)

губно-губні

б, п, м

губно-зубні

в, ф

Язикові

передньоязикові

д, т, з, дж, дз, с, ц, р, л, н, ж, ч, ш, д', т', з', с', ц', дз', р', л', н'

середньоязикові

й

задньоязикові

ґ, х, к

Глотковий (фарингальний)

г

Класифікаційна таблиця приголосних звуків за способом творення шуму

Групи

Приголосні звуки

Зімкнені

(проривні)

носові

м, н, н'

чисті (неносові)

б, п, д, т, к, ґ

Зімкнено-щілинні (африкати)

дз, ц, дж, ч, дз', ц'

Щілинні (фрикативні)

в, ф, з, с, ж, ш, й, г, х, л, з', с', л'

Дрижачі

р, р'

Класифікаційна таблиця приголосних звуків за звучністю та співвідношенням голосу і шуму

Групи

Приголосні звуки

Сонорні

р, л, м, н, в, р', л', н', й

Шумні

дзвінкі

б, д, з, ж, дз, дж, ґ, г, д', з', дз'

глухі

п, ф, т, с, ш, ч, ц, к, х, т', с', ц'

М’які приголосні тоді, коли після них іде м’який знак, або звук [і], або букви я, ю, є, або вони стоять перед іншими м’якими приголосними; 
(!Звук [й] завжди м’який приголосний). 
Напівпом’якшеними (або пом’якшеними)
можуть бути б, п, в, м, ф, ш, ж, ч, г, к, х, ґ, коли після них стоять букви і, я, ю, є

Прочитайте текст. Визначте стиль і тип мовлення. Випишіть визначення нових для вас понять.

«У живому мовленні, — писав академік Лев Щерба, — звуків вимовляється значно більше, ніж ми звичайно думаємо, звідси кількість різноманітних звуків, які в кожній певній мові об’єднуються в невелику кількість звукових типів, здатних диференціювати слова і їхні форми, тобто слугувати цілям людського спілкування. Ці звукові типи і мають на увазі, коли говорять про окремі звуки мови. Ми будемо їх називати фонемами». Отже, фонема — це найменша звукова одиниця, що може бути в мові носієм смислу і слугує у ній для розрізнювання слів і форм слів. Так, слова боки,роки різняться однією початковою фонемою: [б ], [р].

У мовленні не може бути фонеми взагалі. Фонема як така тут реалізується у вигляді кількох (або багатьох) конкретних звуків. Конкретний вияв кожної фонеми в мовному потоці називається відтінком, або алофоном, фонеми.

Причини появи відтінків різні. Вони можуть залежати від позиції звука в слові — початок, кінець, середина, перебування під наголосом чи навпаки. Такі відтінки називаються позиційними. Наприклад, у слові село /е/ знаходиться у ненаголошеній позиції і реалізується у звукові, наближеному до [и] — [сеило].

Алофони, зумовлені характером сусідніх фонем, називаються комбінаторними. Наприклад, у слові [сон] звук [с] перед наступним [о] стає огубленим, у слові [п’іс'н'а] звук [с] перед наступним м’яким [н'] стає пом’якшеним.

Найсамостійніший, незалежний алофон фонеми — це і є основний її алофон (інваріант), який ми звичайно і називаємо, представляючи фонему в цілому. Його можна виділити з мовного потоку, вимовити ізольовано (/в/, /м/, /р/, /о/, /с/...). Фонема може бути реалізована у звукові як основний вияв її або як позиційний чи комбінаторний варіант. Наприклад, інваріантом фонеми /д/ є така одиниця, яка є приголосною, шумною, дзвінкою, зімкненою, твердою, неносовою, але по-різному реалізована в словах: [д'іброва], [д’л'а добра] (З посібника).