Фонетика. Орфоепія. Теоретичний матеріал .

4. Основні історичні чергування приголосних звуків при словозміні і словотворенні. Чергування [о] та [е] з [і]. Чергування [о] і [е] з нулем звука. Чергування [о] з [е] після [ж], [ч], [ш], [дж] та [й].

Чергування звуків

Чергування — це постійні закономірні зміни в тих самих частинах слів

У коренях: солі — сіль, ношу — ніс — несу, ломити — ламати, жати — зажим — жму

У суфіксах: палець — пальця, ріжок — ріжка, пастушок — пастушка

У закінченні: на зеленому — на зеленім

У префіксах: зігнути — зогнути, одійди — відійди

Типи чергувань

Живі (позиційні)

Історичні

залежать від позиції звука у слові і є варіантами однієї фонеми: [веисна] — [весни]; [руоз°умна] — [розум]

зумовлені причинами, відсутніми в сучасній мові (діють при словотворенні і словозміні): [вйазати] — [вузол]; [збори] — [зб’ір]; [веизти] — [возити]

Найдавніші

Давні

виникли ще в дослов’янський період, є наслідком фонетичних змін, що відбулися в індоєвропейській мові, наявні в багатьох слов’янських мовах [е] — [о]: брести — бродити; [і] — [а]: сідати — садити;

[е] — [і]: мести — вимітати; [о] — [а]: гонити — ганяти; [и] — [і]: сито — сіяти;

[е] — [и] — 0 (нуль звука): беру— збирати — брати;

[и] — [ов]: рити — рови;

[у] — [ов]: кузня — коваль

відбулися лише в українській мові, причини їх пояснює історична фонетика:

[о], [е] з [і] у відкритих/закритих складах: воля — вільний, село — сіл, року — рік;

[о], [е] з 0 (нулем звука): шов — швачка; швець — шевця;

[о] з [и] у сполученнях ри, ли, ро, ло: глотка — глитати, кров — кривавий;

[е] з [о] — після шиплячих та [й]: вечеря — вечори, копієчка — копійок

Увага! 1. У деяких випадках чергування [о], [е] з [і] не відбувається: а) у звукосполученнях -оро-, -оло-, ере-, -еле-: город, перед, шелест; б) у звукосполученнях -ор-, -ер-, -ов-: морква, жертва, вовк; в) у словотворчих частинах -вод, -воз, -нос, -роб, -ход: водовоз, водонос, землероб; г) у суфіксах -енк-, -еньк-, -есеньк-, -ечк-, -тель, -ер, -ор: річечка, маленька, Петренко, учитель, оператор.

2.  Після шиплячих та [й] в окремих словах може виступати [о] перед м’яким приголосним, а [е] — перед твердим приголосним: радості, на щоці, безкрайої; жену, чекаю, краєчок, Бугаєнко, щем, черга.

«Орфографічний тренажер». Пригадати  чергуванння звуків за допомогою орфографічного посібника із орфографії

Чергування голосних звуків (Б)

Літери о – і, е – і, є – ї  в коренях і суфіксах

( крім суф. –ець-, -ок-)

*о, е, є – у відкритих складах:                             гонець -­ гінця

*і, ї       – у закритих:                                              осінь – осені

                                                                                   Київ – Києва

Літери о, а в коренях дієслів

*а перед суф. –а-, -я-: скакати-скочити, заганяти –  загонити

( але – вимовляти, потопати)

 Літери е –і в коренях дієслів

*і перед нагол. суф. –а-, -я-; -ува-, -юва-: мести-вимітати, стрелити-стріляти

Літери е-и в коренях дієслів

*и у префіксальних дієсл. після приг. перед р, л + суф. –а-, -я-: терти– витиратизаберу-забирати      

Літери е-о після ж, ч, дж, щ у коренях дієслів

*о перед складом з твердим приг.

*е перед складом із м’яким або складом з е: вечеря-вечора, четверо-чотири      

Літери и-і після ж.ч,ш,щ та г, к, х

*і передає [ і  ], який черг. з [о]   або [е]: жінка – жонатий, чільний –  чоло

*и передає  [и ], який не чергується з [о ],  [е]: жир, чиж, кип’яток, хист

Літери а-о в коренях слів

*а перед наголош. суф. –я-:     гаразд, качан, гарячий, калач, багатир (багач), хазяїн;

*о: поганий, коровай, корявий, козак, солдат, монах, богатир (силач), лопата, товар