Фонетика. Орфоепія. Теоретичний матеріал .
4. Основні історичні чергування приголосних звуків при словозміні і словотворенні. Чергування [о] та [е] з [і]. Чергування [о] і [е] з нулем звука. Чергування [о] з [е] після [ж], [ч], [ш], [дж] та [й].
Чергування звуків
|
Чергування — це постійні закономірні зміни в тих самих частинах слів |
|
|
У коренях: солі — сіль, ношу — ніс — несу, ломити — ламати, жати — зажим — жму |
У суфіксах: палець — пальця, ріжок — ріжка, пастушок — пастушка |
|
У закінченні: на зеленому — на зеленім |
У префіксах: зігнути — зогнути, одійди — відійди |
Типи чергувань
|
Живі (позиційні) |
Історичні |
|
залежать від позиції звука у слові і є варіантами однієї фонеми: [веисна] — [весни]; [руоз°умна] — [розум] |
зумовлені причинами, відсутніми в сучасній мові (діють при словотворенні і словозміні): [вйазати] — [вузол]; [збори] — [зб’ір]; [веизти] — [возити] |
|
Найдавніші |
Давні |
|
виникли ще в дослов’янський період, є наслідком фонетичних змін, що відбулися в індоєвропейській мові, наявні в багатьох слов’янських мовах [е] — [о]: брести — бродити; [і] — [а]: сідати — садити; [е] — [і]: мести — вимітати; [о] — [а]: гонити — ганяти; [и] — [і]: сито — сіяти; [е] — [и] — 0 (нуль звука): беру— збирати — брати; [и] — [ов]: рити — рови; [у] — [ов]: кузня — коваль |
відбулися лише в українській мові, причини їх пояснює історична фонетика: [о], [е] з [і] у відкритих/закритих складах: воля — вільний, село — сіл, року — рік; [о], [е] з 0 (нулем звука): шов — швачка; швець — шевця; [о] з [и] у сполученнях ри, ли, ро, ло: глотка — глитати, кров — кривавий; [е] з [о] — після шиплячих та [й]: вечеря — вечори, копієчка — копійок |
Увага! 1. У деяких випадках чергування [о], [е] з [і] не відбувається: а) у звукосполученнях -оро-, -оло-, ере-, -еле-: город, перед, шелест; б) у звукосполученнях -ор-, -ер-, -ов-: морква, жертва, вовк; в) у словотворчих частинах -вод, -воз, -нос, -роб, -ход: водовоз, водонос, землероб; г) у суфіксах -енк-, -еньк-, -есеньк-, -ечк-, -тель, -ер, -ор: річечка, маленька, Петренко, учитель, оператор.
2. Після шиплячих та [й] в окремих словах може виступати [о] перед м’яким приголосним, а [е] — перед твердим приголосним: радості, на щоці, безкрайої; жену, чекаю, краєчок, Бугаєнко, щем, черга.
«Орфографічний тренажер». Пригадати чергуванння звуків за допомогою орфографічного посібника із орфографії
Чергування голосних звуків (Б)
Літери о – і, е – і, є – ї в коренях і суфіксах
( крім суф. –ець-, -ок-)
*о, е, є – у відкритих складах: гонець - гінця
*і, ї – у закритих: осінь – осені
Київ – Києва
Літери о, а в коренях дієслів
*а перед суф. –а-, -я-: скакати-скочити, заганяти – загонити
( але – вимовляти, потопати)
Літери е –і в коренях дієслів
*і перед нагол. суф. –а-, -я-; -ува-, -юва-: мести-вимітати, стрелити-стріляти
Літери е-и в коренях дієслів
*и у префіксальних дієсл. після приг. перед р, л + суф. –а-, -я-: терти– витирати, заберу-забирати
Літери е-о після ж, ч, дж, щ у коренях дієслів
*о перед складом з твердим приг.
*е перед складом із м’яким або складом з е: вечеря-вечора, четверо-чотири
Літери и-і після ж.ч,ш,щ та г, к, х
*і передає [ і ], який черг. з [о] або [е]: жінка – жонатий, чільний – чоло
*и передає [и ], який не чергується з [о ], [е]: жир, чиж, кип’яток, хист
Літери а-о в коренях слів
*а перед наголош. суф. –я-: гаразд, качан, гарячий, калач, багатир (багач), хазяїн;
*о: поганий, коровай, корявий, козак, солдат, монах, богатир (силач), лопата, товар