Фонетика. Орфоепія. Теоретичний матеріал .

10. Інтонаційні особливості українського мовлення. Наголос в українській мові, його види, роль у розрізненні слів та їхніх форм. Паралельне наголошування. Семантико-граматична диференціація лексем за допомогою наголосу.

Опрацюйте за підручником параграф 23. Випишіть такі поняття: інтонація, логічна інтонація, граматична інтонація, емоційно-експресивна інтонація, ритм.

Прочитайте текст. Пригадайте, яка роль наголосу в слові. Які ознаки наголосу виділяють учені? Поясніть такі характеристики наголосу, як: вільний, рухливий, головний, побічний, смисловий (або фразовий, логічний).

Іноді про наголос говорять, що це паспорт слова. Справді. За допомогою наголосу можна розрізняти слова, що складаються з однакових звуків (замок і замок). Словесний наголос називають «биттям серця» в слові. Погодимося із таким порівнянням: наголос зумовлює звукове обличчя слова (В. Русанівський).

В українській мові наголос вільний (різномісний), бо він позиційно не закріплюється за певним складом, а може падати в різних словах на будь-який склад. Наприклад: один, добре, боротьба.

Динамічним (силовим) наголос є тому, що наголошений звук вимовляється з більшою напруженістю артикуляції і більшим напором видихуваного повітря.

Рухливим наголос називається тому, що в різних формах одного слова він може змінювати своє місце: губа — губи, школяр — школяра. Крім смислорозрізнювальної (гори — гори), наголос виконує морфологічну функцію: виступає засобом вираження різних граматичних значень: вікна (ім. с.р. у Н.в. мн.) і вікна (ім. с.р. у Р.в. одн.).

Деякі слова мають два наголоси: помилка — помилка, усмішка — усмішка. А окремі, крім головного, мають ще побічний наголос: сільськогосподарський.

У межах фрази може виділятися одне або кілька слів. Таке виділення називається смисловим, або фразовим чи логічним, наголосом.

За допомогою наголосу здійснюється семантико-граматична диференціація слів, оскільки він може виступати засобом вираження різних лексико-граматичних значень. Наприклад: виносити (процес) — виносити (закінчення процесу); дружка (Р.в.ім. дружок) — дружка (свідок на весіллі у молодої); вікна (мн., Н.в.) — вікна (одн., Р.в.).

Порушення місця наголосу може призвести до зміни лексичного (коса (ім., знаряддя) — коса (яка? прикм.), гори (географ. термін) — гори, (дієсл. наказ. сп.), плакати (дієсл.) — плакати (ім.) чи граматичного значення (забігати (що робити? — недок. вид) — забігати (що зробити? док. вид), гаряче (як? присл.) — гаряче (я к е? прикм.)

Слова, у яких зміна форми не веде до зміни наголосу, називаються словами з постійним наголосом (відмова, відмови, відмов).

Слова, у яких зміна форми супроводжується зміною наголосу, називаються словами з рухливим наголосом (глядач, глядачі).