Морфеміка і словотвір української мови як учення про будову і творення слів.Теоретичний матеріал .

3. Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту. Творення присвійних прикметників. Творення прикметникових форм від різних географічних назв.

Прочитайте висловлювання про суфікс.

1. Суфікс — великий «трудівник». Узявся за роботу суфікс -чанин-— і ось вамдатчанин,ростовчанин… Інший утворює назви осіб, означає професію. Варто лише до кореня слова додати -арчи -яр-,як перед нами постанутьвівчар,гусляр. Узявся до роботи суфікс -ун— і ось вам назви осіб за їх діями: бігун,опікун (хоча, відзначимо, суфікс може стати й приналежністю таких, скажімо, слів, якгризун,скакун).

2. Суфікси — це майстри на всі руки. Вони можуть укласти в слово суб’єктивну оцінку, утворити назви предметів… Вони змінюють у слів число, рід, можуть утворювати від однієї частини мови іншу… Одні рідко беруть участь у творенні нових слів і явно відживають свій вік. Інші є активними, щосили працюють (З тв. Е. Вартаньян).

Суфікси іменників для позначення назв жителів певного населеного пункту.

-анин,-янин         Село - сільчанин, Харків - харків'янин, харків'янка.

-ець,-єць              Канада - канадець, Бельгія - бельгієць.

Суфікси іменників на позначення назв осіб за професією, спеціальністю.

-ар,-яр                 токар, маляр

-ач,-яч                  перекладач, сіяч

-ій                         водій

-іст, -ист               танкіст, таксист

-ець                      продавець

-ник, -щик, -чик   газівник, прапорщик, льотчик

-тель                     учитель

-альник                прибиральник

Прочитайте текст. Визначте особливості вживання назв осіб за професією чоловічого та жіночого роду. Які суфікси використовуються в українській мові для назв професій жіночого роду?

Чимало іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за професією, посадою, званням тощо, не мають паралельних форм жіночого роду, наприклад: адвокат, гід, маркетолог, менеджер, мер, муляр, міністр, нотаріус. Ці слова вживаються для позначення і чоловіків, і жінок.

Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого родужурналіст — журналістка, касир — касирка, кравець — кравчиня, лікар — лікарка, льотчик — льотчиця, офіціант — офіціантка, перекладач — перекладачка, продавець — продавщиця.

Деякі назви жіночого роду із суфіксом  (а) не відповідають нормі літературної мови: завучка, фізичка, математичка, керівничка, редакторка, дикторка. Вони належать до сфери розмовної мови.

Стилістично зниженими є назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфіксів-их (а), -ш (а)сторожиха, бібліотекарша. Ці іменники вживаються тільки в розмовно-просторічному мовленні.

Кілька іменників жіночого роду, що позначають традиційно жіночі професії і заняття, не мають відповідників чоловічого роду, як-от: домогосподарка, покоївка, праля, рукодільниця.

Іноді лексичні значення спільнокореневих назв осіб чоловічої і жіночої статі не збігаються, порівняйте: друкар — «працівник друкарської справи, поліграфічної промисловості» ідрукарка — «жінка, що працює на друкарській машинці» (За Г. Волкотруб).

Як ви гадаєте, чому серед багатьох назв професій відсутні форми жіночого роду?

Довідка. Відсутність багатьох форм жіночого роду посеред назв професій (інженер, агроном, пілот, кухар, геолог та ін.), належність до розмовного мовлення інших (директорка, касирка, професорка та ін.) іншомовне походження деякихз-поміжцих назв (поетеса, актриса) та інші особливості пояснюються тим, що в дореволюційні часи жінки не мали професій, посад, звань і були цілком віддані сімейним справам, тому такі назви ще й досі утворюються лише у формі чоловічого роду (З посібника).

Прочитайте. Складіть таблицю «Творення присвійних прикметників», використовуючи поданий текст.

Присвійні прикметники утворюються від назв людей і тварин. Від назв людей — іменників 1-ї відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса-ин-причому кінцеві приголосні твірної основи [г], [к], [х] чергуються з [ж], [ч], [ш]: сестра — сестринбаба — бабинГаля — ГалинОльга — Ольжинтітка — тітчинСолоха — Солошин. Якщо твірна основа закінчується на [j], маємо суфікс -ін- (на письмі -їн-): Лідія — ЛідіїнЄвдокія — Євдокіїн.

Від назв людей — іменників 2-ї відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса-ів-(-їв-),який чергується з-ов-або-ев-(-єв-):

а) якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування -ів- (у закритому складі) — -ов- (у відкритому складі): дядько— дядьків,дядькового;дядькова;дядькове;

б) якщо прикметник утворено від іменника м’якої чи мішаної групи, то відбувається чергування-ів-(-їв-) -ев-(-єв-): Андрій — АндріївАндрієвогоАндрієваАндрієвелікар — лікарівлікаревоголікаревалікареве.

Від назв тварин прикметники зі значенням присвійності утворюються за допомогою суфіксів -ин-, -ін- (на письмі-їн-): бджолинийпташинийорлинийзміїнийсолов’їний чи суфіксів-ач- (-яч-):качачийтелячийсвинячийгусячийкуринийлисячий. Іноді такі прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірної основи: вовчийовечийлелечий (З посібника).

Прочитайте текст. На його основі підготуйте коротке лінгвістичне повідомлення щодо правопису прикметникових форм від географічних назв.

У суфіксах -инськ (ий),-інськ (ий) прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси-ин,-ін,-инськ,-інськзберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назвіКамишин — камишинський, Ніжин — ніжинський, Філіппіни — філіппінський.

А в аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин,-інпишеться завжди иАляска — аляскинський, Баку — бакинський.

Усуфіксах -овськ(ий)-евськ(ий)-івськ(ий) прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов,-ев(-єв),-ів (-їв)зберігається той самий голосний (о,е,є,і,ї), що й в основній назві: Дніпропетровськ — дніпропетровський, Колгуєв — колгуєвський. Якщо при творенні таких прикметникових форм відкритий склад з о,е стає закритим, діє правило чергування ое з іЛозова — лозівський.

У прикметниках, утворених від географічних назв із суфіксальним к, перед яким іде інший приголосний, пишеться -івський(-ївський)Валки — валківський, Гребінка — гребінківський.

При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ (ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбувається такі фонетичні зміни:

1. Гжз (дз) +-ськ(ий)→ -зьк(ий):Буг — бузький, Рига — ризький.

2. Кцч +-ськ(ий)→ -цьк(ий):Баскунчак — баскунчацький, Кременчук — кременчуцький, Ніцца — ніццький.

3. Схш + -ськ (ий) → -ськ (ий)Черкаси — черкаський, Золотоноша — золотоноський(З правопису).