Морфеміка і словотвір української мови як учення про будову і творення слів.Теоретичний матеріал .

4. Основні способи творення дієслів, прислівників.

Прочитайте текст. Назвіть основні способи творення дієслів. Наведіть приклади.

У сучасній українській мові нові дієслова утворюються головним чином за рахунок використання основ з інших частин мови. Для творення дієслів від основ іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників, вигуків і (рідше) службових слів використовуються суфікси -и-,-і-,-а- (-я),-ува- (-юва-)-ка-, наприклад: щастя — щастити, свіжий — свіжити, вік — вікувати, ледар — ледарювати, ох — охкати, ви — викати.

Від основи дієслів за допомогою суфіксів -а-,-ва-,-ува-,-овува- творяться видові пари до префіксованих дієслів доконаного виду: застелити — застеляти, збути — збувати, розмалювати — розмальовувати.

Суфікс -ну-,поєднуючись із дієслівною основою, утворює дієслово доконаного виду:стукати — стукнути, кричати — крикнути. Цей суфікс виконує також і словотворчу роль, наприклад, у поєднанні з прикметниковою основою:худий — худнути.

Суфікс -ону- має значення раптової дії: рубонути, різонути. Дієслова можуть утворюватися від дієслівних основ за допомогою таких префіксів: в-,у-,уві-,від- (віді-),ви-,до- (ді-),з- (зі-,із-,с-),за-,на-,над- (наді-),об- (обі-),

під-,пере-,по-,при-,про-,поза-,попід-,зне-,обез-,недо-,напів-,а також префіксів іншомовного походження де- (дез-),дис-,ре-: внести, урвати, увійти, віднести, відібрати, винести, донести, дібрати, зшити, зігнути, списати, завісити, обізвати, піднести, недочувати, дописати; демаскуватися, дезорієнтувати.

Приєднання різних префіксів до безпрефіксального дієслова змінює його значення й розширює кількість споріднених слів: відбудувати, вибудувати, добудувати, збудувати, перебудувати, побудувати, прибудувати, розбудувати (З посібника).

Творення прислівників. 

Прочитайте текст. 

Удавні періоди розвитку української мови прислівники утворювалися шляхом переходу слів і словоформ з інших частин мови. Поступово змінювані слова стали незмінюваними, і колишні закінчення іменних слів -и,,-ом, тепер сприймаються як суфікси незмінюваних слів, як, наприклад, у прислівниках згори, внизу, тишком, востаннє, надвоє.

Від іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників утворилися нові прислівники шляхом злиття цих частин мови з прийменниками, які стали в таких словах префіксами: спідлоба, зроду, здалеку, замолоду, поодинці, передусім, подекуди.

Усучасній українській мові прислівники творяться за допомогою суфіксів -о,: дорогий — дорого, теплий — тепло, гарячий — гаряче, байдужий — байдуже, а в деяких прислівниках виступає суфікс -чі: двічі, тричі.

Можна виділити ряд префіксів, які приєднуються до прислівників часу й місця: від-,до-,поза-,перед-,після-,по-: віднині, донині, дотепер, позаторік, післязавтра, понікуди. Прислівники утворюються також за допомогою префіксів пре-за-, не-: пречудово, зашироко, нешвидко, негласно.

При префіксально-суфіксальному словотворенні використовується префікс по-: по-новому, по-братськи (З посібника).