Морфеміка і словотвір української мови як учення про будову і творення слів.Теоретичний матеріал .

6. Стилістичне використання засобів словотвору. Національно-специфічне вживання зменшено-пестливих форм. Особливості вживання осново- і словоскладання, абревіатур, правильна їх вимова.

Лінгвістичне спостереження. Прочитайте слова. 

1. Земля, земляк, землянка, землянин, землистий, земельний. 2. Земелька, земелечка, землиця, землюка.

Коментар учителя. В українській мові існує багато суфіксів, які вносять певні відтінки в значення іменників. Це суфікси на означення збільшеності або негативної оцінки та суфікси на означення зменшеності або пестливості. Мають пестливе значення й указують на зменшеність такі суфікси: -ен (я),-атк (о): каченя, ведмежатко; -ець,  (е): комірець, деревце-ок,  (а) (о): синок, рибка, личко-ик-, -инк (а)-иц (я): коник, хатинка, вербиця-очок, -ечок, -ичк (а)-ечк (а)-оньк (а): гайочок, сестричка, рученька.

Передають негативну оцінку й указують на збільшені розміри такі суфікси: -ищ (е),-иськ (о): вітрище, хлопчисько-юр (а): собацюра-юг(а): ледацюга (З посібника).

Прочитайте текст. Визначте національну специфіку вживання зменшено-пестливих форм.

Ніжна душа нашого народу бринить у слові.

Людина опоетизовує найдорожче, увічнює його у слові. Українська мова витворила багато-багатопестливих слів, якими опоетизовано світ. Напевне, найбільше таких слів утворено від словамати. І саме словомати велике у своїй високості, людинолюбності, у красі. Перше слово з якого розпочинається наше пізнання краси світу, його сонячності,— словомати. Мати — це усе: життя, вірність, працелюбність, святість, вічність. У кожної людини стоїть вона початком життєвого шляху, початком доброти і совісті, єдиною сповіддю і покликом до діянь на щастя людині. Завжди серце лине до матері, до рідного дому, яблунь і вишень у цвіту, журливої річечки, запашного лугу, першої стежини, яка кличе на батьківські пороги. Тому словомамо, яке першим промовляє дитина,— «великеє, найкращеє слово», за висловом Т. Шевченка. Тому опоетизовуємо матір у найніжніших словах

мама, матінка, матіночка, матуся, мамусечка, матусенька, мамонька, мамочка, мамуня, мамуся Ці слова оповиті ніжним сумом, святощами, величчю матері.

За допомогою пестливих суфіксів утворено ряди слів, які виражають ніжне ставлення дітей до тата. Це слова татко, татусь, татонько, таточко, татуньцьо, татунь, татуньо, татусенько, батечко. І з якою ніжністю нарік народ бабусь і дідусів, які віддають своє серце онукам: бабуня, бабуся, бабусенька, бабусечка, дідунь, дідуньо, дідусь.

Із глибини найвірнішого материнського серця, від материнської ніжності і доброти народилися зменшувально-пестливі слова, наповнені любов’ю до дітей. Це слова дитинка, дитинонька, дитиночка, дитинятко, дитинчатко, дитятко, дитяточко, дітки, дітоньки, діточки, доня, донька, доненька, донечка, доця, дочечка, синок, синочок, синочечок, синуньо, синуньцьо, синонько, синятко, синеня, синенятко. Бачите, що творить усесильний суфікс. Він змінює тональність слова, забарвлює його емоційним змістом, надає слову поетичного звучання. До того ж суфікс це робить економно, стисло.

Пестливі суфікси приєднуються до багатьох іменників. Емоційного забарвлення надають вони, зокрема, назвам свійських тварин: корівка, корівонька, корівочка, телятко, теличка, кониченько, півник, курчаточко, гусонька, качечка, кицюня.

Опоетизовано в народному слові і несвійських тварин. Скільки пестливих слів тут маємо! Це ластівонька, ластівочка, ластів’ятко, ластовенятко, зозулька, зозуленька, зозулечка, зозулятко, зозуленятко, соловейко, горобчик, зайченятко і багато-багато інших.

Тепер перейдемо від істот до неістот. Хоча б до назв дерев. Ми зачудовані мовою дерев, шелестом листя, їх жадобою сонця. І красуня-вишенька біля хати, і яблунька з ніжними, найчарівніших барв пелюстками квіту, і горді ясени, які вибігли до дороги

і вітають оркестром-листячком людей, і калина, калинонька… Зачудування природою, її красою маємо у словах берізка, берізочка, берізонька, вербиця, вербиченька, вишенька, дубок, дубочок, смерічка, тополька, тополинка, ясенок, ясеночок та багатьох інших.

А як же поводяться інші частини мови? Чи поєднуються з ними пестливі суфікси? Аякже! Дуже часто вживаються, наприклад, пестливі форми прикметників. Назви кольорів: біленький, білесенький, зелененький, жовтенький. Або інші ознаки: веселенький, височенький, гарнесенький, добренький, розумнесенький, тоненький, яснесенький.

Пестливі форми проникли навіть до дієслова. Пригадаймо оповиті материнською ласкою слова спатки, спаточки, спатунечки, спатусеньки, їстки, їсточки, їстоньки.

Ніжні слова збагачують наше мовлення. Якщо їх, звичайно, вжито доречно. Ці слова витворив народ. Виколихав у своєму серці, зігрів теплом душі своєї і віддав у спадок нам. Користуймося цим скарбом уміло і творчо (За І. Вихованцем).

Коментар учителя. Префікси української мови надають словам різноманітних значень. Так, префікс пре- вказує на збільшену ознаку, при- означає наближення, приєднання або неповну дію, по- у сполученні з іншими префіксами — тривалість, повторюваність або повну завершеність дії; не- позначає заперечення чогось (З підручника).

Посилання на презентацію Особливості вживання осново- і словоскладання, абревіатур.