Українська морфологія як розділ мовознавства про частини мови.Теоретичний матеріал.

1. Морфологічні норми. Граматичні категорії, граматичні значення і граматичні форми. Основні способи вираження граматичних значень. Основні поняття морфології. Словозміна. Парадигма. Словоформа

Основними поняттями морфології є граматичне значення, граматична форма, словоформа та частини мови.

Словоформа — це конкретна граматична форма слова: моя школа (Н. в.), іду до школи (Р. в.), дізнався в школі (Д. в.).

Граматичне значення об'єднує граматично цілі групи або й класи слів. Наприклад, іменники герой, солдат, будинок, сад мають однакові граматичні значення називного відмінка, числа однини, виражають належність до чоловічого роду, мають загальне значення предметності. Неповнозначні слова не є носіями граматичних значень.

Граматичне значення може виражатися закінченням (хата — Н. в., хати — Р. в.); афіксами (виступати — недок. вид, виступити — докон. вид); перенесенням наголосу (весни — Р. в. одн., весни — Н. в. мн.); службовим словом (співала б, на землі, хай будує).

Граматична форма — це сукупність граматичних значень і відповідних засобів вираження їх у конкретному випадку вживання слова. Наприклад, у слові гарний закінчення -ий виражає значення роду (чоловічий), числа (однина), відмінка (називний).

Вибір варіантів граматичних форм регулюються граматичними нормами.

Граматична категорія (від грец. kategoria — судження) є тим загальним (родовим), що знаходить свій вияв у частковому (видовому) — у граматичному значенні, у конкретних граматичних формах. Наприклад, у категорії відмінка іменників узагальнюється вся різноманітність семи відмінків і система відмінкових форм, дієслівна категорія особи об'єднує граматичні значення 1-ї, 2-ї і 3-ї особи, що виявляються у відповідних граматичних формах.

Парадигма — сукупність усіх граматичних форм слова, що використовуються для вираження відповідних граматичних значень. Парадигму мають тільки змінювані слова.

Океан слів — це безмежжя, незліченність, схильність до необмеженого поповнення. Граматика ж — мудрий господар, володар цього океану. На противагу безмежжю слів граматика — стислість, суворі правила, які легко застосувати (І. Вихованець).

Граматика — це розділ мовознавства, що вивчає закономірності будови слів, а також словосполучення й речення.

Морфологія — розділ граматики, що вивчає структуру слова, форми словозміни, способи вираження граматичних значень; учення про частини мови і притаманні їм способи словотворення.

Граматичні засоби вираження граматичного значення:

Закінчення: дорогою, зимою – відмінок (О.в.), число (одн.), рід (жін..)

Закінчення полі функціональне, може передавати не одне, а кілька грам. значень:

пишу – 1 особа, теп.час, однина, дійсний спосіб.

Чергування: дорога-дорозі – відмінок ,число, рід; мостити-мощу – особа, число, спосіб.

Наголосводиоди, рукиуки,розрізати-розрізати. – число, відмінок, рід, вид.

Суфікси (морфеми): афіксальні морфеми:

темніший – ступінь порівняння, більший-найбільший – вищий ступінь порівняння;

стукати-стукнути – вид, писати-написати – вид виражений за допомогою префікса.

Службові частини мови – прийменники – значення відмінка виражають; частки– спосіб умовний: би , б: хотіла б, знайшов би; наказовий спосіб: хай, нехай. Службові частини мови можуть передавати значення способу:

1)Бажальний спосіб: а, чи, неА чи не принесли б ви мені мисочку узвару.

2)Спонукальний спосіб: бо, но: Скажи-но, зроби-но.

3)Усічення (повні і часткові), щоб передати значення жін..роду: українець-українка (повне усічення); мандрувати-мандрівка (часткове усічення).

Морфологія (від грец. morphi — форма, logos — слово, вчення) є розділом грама­
тики, в якому вивчаються явища, що характеризують граматичну природу слова як
граматичної одиниці мови. Це вчення про будову та розряди слів (частини мови)
граматичні категорії і систему їх словозміни.
Об’єктом вивчення в морфології є слово як носій ряду граматичних значень, що
виражає відповідні граматичні категорії, властиві лексико-граматичним розрядам
слів. Відповідно до вияву граматичних значень слово може видозмінюватись, утво­
рюючи усталену мовною практикою систему форм. Окремо взята форма конкретного
слова є його словоформою.
Видозміни слова, що служать для вираження його синтаксичних властивостей
(відношень між словами), називаються словозміною. А система форм, співвідносних
із певною системою синтаксичних граматичних значень, називається його
парадигмою. Своєрідність видозміни слів, що належать до іменних частин мови, на
відміну від дієслова, відбита в термінах відмінювання (для іменних частин мови) і
дієвідмінювання (для дієслів).
У словах, що не виражають граматичних видозмін як синтаксичних властивостей
слова (у них це нульовий показник), виступає одна словоформа. Це так звані не­
змінювані слова.
Словозмінні значення в сучасній українській мові в основному виражаються сло­
возмінною морфемою — флексією. Однак система відмінювання та дієвідмінювання,
крім флексій, включає й систему відповідно оформлених основ з урахуванням мор­
фонологічних явищ (чергувань звуків, перенесення наголосу в слові та ін.), напри­
клад: дуг-а, дуг-й, дуг-ою, дуз-і, дуг-и, дуг, дуг-ам, дуг-ами; водж-ух вдд-иш, вод-ить,
вод-имо, вод-ите, вод-ять.
Об’єктом морфології є також словоформи, в яких виражаються граматичні харак­
теристики слова незалежно від його синтаксичних властивостей, наприклад, форми
ступенів порівняння прикметників і прислівників, інфінітив, дієприслівник.

Морфологія – це розділ граматики, що вивчає внутрішню граматичну будову слова і граматичні класи слів. До складу наукових понять граматики входять передусім такі узагальнені граматичні поняття: граматичні форми, граматичні значення, граматичні категорії.

Отже, основною одиницею морфології виступає слово. У морфології вивчаються такі граматичні особливості слова: його граматична будова, особливості змінювання і творення, вираження властивих слову граматичних (морфологічних) значень (роду, відмінка, виду тощо). Таким чином, до основних понять морфології можна віднести словозміну, парадигму, словоформу.
Словозміна — процес творення словоформ. У більшості випадків словозміна матеріально виражена за допомогою закінчення.. У незмінюваних словах вона може бути нульовою. Упорядкована сукупність усіх граматичних форм одного слова утворює його словозмінну парадигму. Кожну з таких граматичних форм слова називають словоформою.