Матеріали для опанування

2. Словник

Словник

 Розміщення населення – це результат просторового розподілу населення на території Земної кулі в певний історичний період.

Середня густота населення – ступінь населеності конкретної території, або чисельність постійного населення, що припадає на одиницю площі (звичайно 1 км2).

Розселення населення – процес розподілу й перерозподілу населення на певній території, в результаті якого з’являється мережа поселень.

Система розселення – сукупність всіх поселень країни й характерні взаємозв’язки між ними.

Дві основні форми розселення населення – сільська та міська. 

Урбанізацією називається Історичний процес збільшення ролі міст в житті суспільства, широке поширення міського способу життя та міської культури .

Темп урбанізації показує швидкість поширення цього процесу в світі в цілому та в окремих його частинах, а рівень урбанізації – частку населення, яка проживає у містах.

Місто – населений пункт, який віднесений згідно із законодавством держави до категорії міст з певною людністю, що виконує специфічні функції – адміністративно-політичні, промислові, транспортні, культурні.

Крім показника людності та значної густоти населення для міста характерна зайнятість населення не в сільському господарстві, специфічна компактна забудова та високий рівень благоустрою. В Японії вважають містом населений пункт з людністю понад 50 тис.осіб, в Нідерландах – 20 тис.осіб, в Україні та Росії – 12 тис.осіб, у США – 2,5 тис.осіб, в Ісландії – усього 200 осіб. За статистикою ООН – 20 тис.осіб.

Міська агломерація — територіальне угруповання міст (система поселень), що тісно пов’язані виробничими, економічними, інфраструктурними зв’язками.

Гіперурбанізація, концентрація населення у великих містах з людністю понад 1 млн осіб.

Рурбанізація -  поступово стираються відмінності між селом і містом за рахунок поширення міського способу життя в сільську місцевість.

Мегаполіси або мегалополіси це злиття агломерацій, утворюють — суцільні смуги міського розселення.

Хибна урбанізація (псевдо урбанізація), коли збільшення чисельності міського населення не супроводжується поширенням міського способу життя та культури, а формуються міські нетрі, без належного рівня благоустрою.

Залежно від природних умов та історичних традицій конкретної країни виділяють групову (сільську) та дисперсну, або розкидану (хутір, ферма), форми розселення.

Групова форма розселення переважає в країнах Європи, Японії, Китаї, у більшості країн, що розвиваються.

Дисперсна форма поширена у США, Канаді, Австралії — територіально великих країнах з незначною густотою населення й невеликою часткою сільських мешканців.

Для територій з посушливим кліматом та гірських місцевостей (Північна Африка, північна частина Західної Африки, Південно-Західна й Центральна Азія) характерна кочова форма розселення. Кількість кочівників у світі становить 25-30 млн осіб.

Механічний рух населення. Значний вплив на розміщення населення світу мають міграції (механічний рух населення) – переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання або на більш чи менш тривалий період. Міграції існували завжди, завдяки їм освоювались нові території.

Міграційні процеси у світі відбуваються під впливом різноманітних чинників. З огляду на це виокремлюють кілька груп міграцій.

За напрямком виділяють міграції зовнішні (з перетином державних кордонів), які поділяють на еміграцію (виїзд з країни) та імміграцію (в’їзд) і внутрішні (у межах країни). Кількість зовнішніх мігрантів досягає кількох десятків мільйонів на рік.