Новий матеріал
Опрацюйте § 16-17, 19 с.124-128 https://pidruchniki.in.ua/istoriya-ukrayini-8-klas-gisem-martinyuk-2016/
Навесні 1648 р. в Україні почалося козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького, що переросло у національно-визвольну війну. Історична література для характеристики названої події вживає терміни повстання (козацьке, народне, селянське, українське), війна (козацька, селянська, громадянська, польсько-козацька, визвольна, національно-визвольна), революція (національна, національно-визвольна, українська).
Мета війни: звільнити Україну з-під влади Речі Посполитої, сформувати власну українську державу.
Причини війни склалися у 30-40-х рр. XVII ст.
Соціально-економічні причини:
1) посилення кріпосного гніту: 5-6 днів панщини на тиждень, зростання податків через товарне виробництво хліба у Польщі;
2) погіршення становища міщан через свавілля польської адміністрації; самі поляки визнавали: «В Україні править беззаконня»;
3) скорочення реєстрового козацтва до 6 тис. осіб відповідно до «Ординації війська Запорозького» (1638 р.); нереєстрові козаки перетворювалися на кріпаків, скасовано козацький суд, козакам заборонено обирати гетьмана, а територія їхнього проживання обмежена.
Політичні причини:
1) відсутність власної державності;
2) нерівність у правовому й політичному становищі української православної шляхти;
3) прагнення козацької верхівки здобути владу.
Національно-релігійні причини:
1) утиски православ’я, братств та братських шкіл, заборона православним обіймати адміністративні посади навіть у місцевих владних органах;
2) поширення унії;
3) політика спольщення населення.
Зовнішньополітичні причини:
1) сусіди Польщі — Московська держава, Швеція та Туреччина — були зацікавлені в послабленні Речі Посполитої. Так, Москва підтримувала всі антипольські козацькі повстання кінця XVI— початку XVII ст.;
2) сваволя шляхти підривала міцність держави, влада короля була ослаблена;
3) європейські країни, послаблені Тридцятирічною війною (1618-1648 рр.), були зайняті своїми проблемами і не втручалися в східноєвропейські процеси.
Характер війни: антифеодальний національно-визвольний під релігійними лозунгами.
Рушійні сили: козацтво, селянство, міщани, дрібна шляхта та православне духовенство. Керівна роль належала українській козацькій старшині.
Початок воєнних дій
У січні 1648 р. гетьманом Запорозького війська було обрано Б. Хмельницького. Він ужив таких заходів для підготовки повстання:

Богдан Хмельницький походив з українського шляхетського роду. Він народився близько 1595 р., здобув освіту в єзуїтській школі, а згодом разом із батьком служив у козачому війську. У битві під Цецорою 1620 р., коли турки завдали полякам страшної поразки, батько Хмельницького загинув, а сам Богдан потрапив у полон, звідки його викупили за два роки. Повернувшись додому, він перебуває на службі у польського короля і веде господарство на хуторі Суботів. Хмельницький не брав участі в козацьких повстаннях, і, користуючись доброю репутацією у королівської адміністрації, став писарем Запорозького війська. Але в 1646 р. сталася трагедія: за відсутності Хмельницького на хутір напав польський шляхтич Д. Чаплинський, розграбував маєток, забив до смерті десятирічного сина й забрав наречену Хмельницького. Домогтися правосуддя Хмельницькому не вдалося навіть у короля, тому він вирушає на Запоріжжя, де закликає козаків до помсти. Помер Б. Хмельницький 6 серпня 1657 р.
— розсилав універсали із закликом піднятися на боротьбу проти свавілля магнатів і Шляхти, тікати на Січ;
— установив контакти з повстанськими загонами в різних частинах України;
— агітував міське населення відчиняти міста перед козацькою армією;
— встановив дипломатичні відносини з Кримським ханством: в обмін на військову здобич та заручників татарська кіннота виступила на боці запорожців, припинялися татарські набіги на південь України.
Це цікаво! Заручниками кримського хана Іслам-Гірея стали представники знатних козацьких родів, у тому числі й син Богдана Хмельницького Тиміш.
Момент для початку війни було вибрано дуже вдало: протягом першої пол. XVII ст. Річ Посполита була виснажена війнами з Московією, Швецією, а також Тридцятирічною війною. Вже наприкінці січня 1648 р. в Україні починається антипольське повстання.
Поляки недооцінили небезпеку повстання. Вони не тільки відправили на його придушення лише 4-тисячний загін, а й включили до загону реєстрових козаків. Реєстровці незабаром обрали гетьманом Ф. Джалалія та перейшли на бік повсталих. .
Перші перемоги повстанців (1648 р.):
19 квітня — 6 травня 1648 р. — битва в урочищі біля річки Жовті Води, в якій загинув командувач польського загону Стефан Потоцький.
15-16 травня 1648 р. — битва під Корсунем; у полон потрапили польські командувачі М. Потоцький і М. Калиновський.
11-13 вересня 1648 р. — битва під Пилявцями; польські війська тікали разом із командувачами. Козакам дісталися 90 гармат, запаси пороху та зброї, коні та інше майно на суму близько 10 млн злотих. Після пилявецької втечі поляків іронічно називали «пилявчиками».
27 вересня — 16 жовтня 1648 р. — облога Львова, яка була знята тільки після сплати львів’янами викупу — понад 1 млн злотих.
28 жовтня — 14 листопада 1648 р. — облога Замостя, що закінчилася перемир’ям із Польщею.
Умови перемир’я 1648 р.:
— припинення воєнних дій;
— повернення козакам їхніх вольностей;
— учасники повстання амністовані.
23 грудня 1648 р. Хмельницький з тріумфом повернувся до Києва.
Напрямки діяльності Б. Хмельницького взимку 1648-1649 рр.:
— формує Київський полк;
— установлює дипломатичні відносини з Туреччиною, Угорщиною, Молдовою, Московським царством;
— веде переговори з польським урядом, вимагаючи ліквідувати в Україні уніатську церкву, повернути запорізькому війську всі привілеї та вольності, визнати гетьмана васалом польського короля;
— заявляє про намір «відірвати від ляхів усю Русь і Україну»;
— проводить мобілізацію до війська.
Воєнні дії 1649 р.
Улітку 1649р. Б. Хмельницький атакує Галичину і починає облогу Збаража, куди відступила польська армія. На допомогу оточеним просувалася 30-тисячне польське військо. Козацька армія вийшла назустріч польському підкріпленню. У серпні 1649 р. під Зборовом поляки опинилися в оточенні, а сам король ледь не потрапив у полон. Проте кримський хан змусив Хмельницького піти на поступки полякам і укласти мир.
Це цікаво! Героєм облоги Збаража став український полковник Станіслав Мрозовицький, що загинув в одному з боїв під час облоги і був оспіваний у козацькій думі «Ой Морозе-Морозенку...»
Зборівський договір (1649 р.):
1) влада гетьмана поширювалася на Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства;
2) реєстр становив 40 тис. козаків;
3) державні посади в Гетьманщині мали обіймати тільки українці;
4) повстанцям було гарантовано повну амністію;
5) питання про долю унії та церковне майно мало бути винесене на найближчий сейм:
6) євреї та єзуїти повинні були залишити Україну.
Наслідки договору:
— ані Україна, ані Річ Посполита не були задоволені договором: почалися антигетьманські виступи селян і міщан, що не потрапили до реєстру; польський сейм схилявся до силового розв’язання козацького питання і протягом 1650 р. готувався до війни з Гетьманщиною;.
— договір створив умови для формування української державності.
Воєнні дії 1651 р.
Узимку 1651 р, поляки відновлюють воєнні дії та захоплюють прикордонні козацькі міста Чернівці, Шаргород, Ямпіль, оточують Вінницю.
У червні-липні 1651 р. під Берестечком, на кордоні Галичини та Волині, відбулася одна з наймасштабніших битв Європи XVII ст. Хмельницький зазнав у ній поразки — знову через зраду кримського хана. Козацькі війська опинилися в оточенні, тільки завдяки рішучості наказного гетьмана І. Богуна частина війська змогла прорватися через болота і річку. 300 козаків прикривали відхід армії. На пропозицію дарувати їм життя, якщо складуть зброю, вони демонстративно повитрушували гроші з гаманців і продовжували оборону. Козаки втратили понад 30 тисяч воїнів.
Це цікаво! Татари несподівано для всіх утекли з поля бою, переслідувані польською кіннотою. Вони навіть не забрали тіла загиблих співвітчизників, чого раніше ніколи не бувало.
Пізніше татари пояснювали свою втечу тим, що начебто отримали напередодні листи, в яких повідомлялося, що у вирішальний момент битви козаки об’єднаються з польським військом і знищать татар. Наслідки для української армії були жахливими: татари лишили без захисту лівий фланг. Сам Хмельницький кинувся повернути татар, татари полонили його, і військо залишилося фактично без керівництва. Поляки захопили багаті трофеї: печатку Війська Запорозького, знамена, меч, подарований гетьману константинопольським патріархом, казну.
Н. Яковенко вважає, що до Берестецької битви повстання ще було громадянською війною всередині Речі Посполитої; після неї воно «остаточно переростає на українсько-польську війну».
Становище України було важким, але й польська армія потерпала від голоду, епідемій та партизанської війни, розгорнутої місцевим населенням. У таких умовах був підписаний тяжкий для України Білоцерківський договір.
Білоцерківський договір (1651 р.):
1) влада гетьмана поширюється тільки на Київщину;
2) козацький реєстр скорочується до 20 тис. осіб;
3) польська шляхта повертається до своїх маєтків, а селяни — до шляхти;
4) Б. Хмельницький розриває союз із Кримським ханством, позбавляється права дипломатичних відносин;
5) старшину і полковників затверджує король;
6) учасники повстання амністовані.
Наслідком цього договору була масова втеча селян із Правобережжя на землі Московської держави — Слобідську Україну.
Проте польський сейм договір не затвердив, і це розв’язало руки Б. Хмельницькому.