Новий матеріал
Опрацюйте § 20-21 https://pidruchniki.in.ua/istoriya-ukrayini-8-klas-gisem-martinyuk-2016/
Україно-російські відносини
Від початку війни в 1648 р. гетьманський уряд вів активні переговори з Москвою про допомогу:
— Б. Хмельницькому не хотілося бачити Московію союзником Речі Посполитої;
— Московське царство неодноразово приймало на своїй території повстанські козацькі загони і навіть надавало їм допомогу;
— росіяни, як і українці, були православними.
Це цікаво! Щоб цар Олексій Михайлович погодився прийняти Гетьманщину під свій протекторат, Б. Хмельницький пригрозив йому, що в разі негативної відповіді Україна прийме протекторат Туреччини. Це прискорило прийняття рішення московським урядом.
Москва відмовилася від походу на Україну, але військову допомогу надавати гетьману не поспішала, була пов’язана договором із Польщею. Московський уряд погодився взяти Україну «під свою руку» тільки тоді, коли вона сама звільниться від польського панування.
Лише в жовтні 1653 р. Московський Земський Собор дав згоду на укладення російсько-українського союзу і відправив в Україну посольство, очолюване боярином В. Бутурліним.
Москва погодилася на підписання договору з Хмельницьким і на війну з Польщею через бажання розширити свої території й залучити козаків до охорони держави. Зі свого боку, Хмельницький сподівався на військову підтримку Москви, щоб утворити власну державу. Цілі сторін не збігалися в перспективі.
Переяславська рада. 8 січня 1654 р. на козацькій раді в м. Переяславі розглядалося питання про прийняття Гетьманщиною московського протекторату. Рішення не було одностайним, частина козаків були противниками такого союзу і схилялися до заступництва Туреччини. Утім, Хмельницькому вдалося переконати старшину виступити на підтримку московського союзу, обіцяючи збереження їхніх прав та привілеїв.
Проте договір ледь не зірвався з іншої причини: московські посли відмовилися присягати на вірність від імені царя Олексія Михайловича, мотивуючи це тим, що цар є самодержцем і слова свого не змінює.
Це цікаво! Під час Переяславської ради не було укладено жодного офіційного правового акту, відбулася лише одностороння присяга гетьмана та козацької старшини.
Козацькі ради проходили й в інших містах Гетьманщини. У січні—лютому І654р. до присяги було приведено близько 200 міст і містечок. Але союз із Москвою був неоднозначно сприйнятий в Україні. Відмовилися присягати Уманський і Брацлавський полковники І. Богун та І. Сірко, керівництво української церкви на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим; збройні виступи відбулися у Полтавському та Кропив’янському полках. Невідомо, чи складала присягу Запорозька Січ.
Українська сторона виробила письмовий проект договору між Гетьманщиною і Москвою під назвою «Просительні статті». Але в процесі переговорів у березні 1654 р. в Москві документ був зменшений і значно змінений.
21 березня 1654 р. були затверджені «Статті Богдана Хмельницького», або «Березневі статті».
— Визнавалося верховенство московського царя над Україною.
— Козаки зберігали всі права та вольності, реєстр складав 60 тис. осіб.
— Генеральна і полкова старшина отримували платню.
— Гетьмана мало обирати козацьке військо і сповіщати про це царя.
— Україна мала право на зовнішні відносини, окрім як з Польщею та Туреччиною.
— Податки мали збирати українські чиновники.
— У містах зберігалося самоуправління.
— Підтверджувалося право київського митрополита і всього духовенства на їхні маєтності.
— У Києві та на кордонах України з Річчю Посполитою мали розташовуватись російські військові залоги.
— Московський уряд зобов’язувався вступити у війну з Польщею навесні 1654 р.
— У разі татарських нападів на Україну передбачалися спільні московсько-українські походи проти Кримського ханства. «Березневі статті» змінили політичну ситуацію в Східній Європі.
Україна сприймала їх як тимчасове явище, а Москва — як перший крок до цілковитого об’єднання.
Як зазначають дослідники, у правовому відношенні україно-московський договір був не зовсім ясно сформульований, тому історики по-різному оцінюють його:
— як персональну унію, за якою дві країни, маючи одного монарха, зберігають самоврядування;
— як протекторат Москви над Україною; Україна — васальна, залежна територія;
— як входження українських земель до складу Московської держави;
— як військово-політичний союз Москви та України;
— як конфедерацію Московського царства та Гетьманщини;
— як возз’єднання України з історичними землями Росії.
Значення московсько-українського договору 1654 р.
|
Для України |
Для Росії |
|
— Дозволив Україні зберегти державність, судовий, військовий, адміністративний устрій; — забезпечив Україні союзника для протистояння Речі Посполитій та Туреччині; — звільнив від релігійних утисків православну церкву |
— Збільшилася боєздатність армії за рахунок підконтрольного козацького війська; — держава отримала нові родючі землі й сировинні родовища; — козацькі війська захищали Росію від турецько-татарських нападів; — казна поповнювалася за рахунок українських податків |
Завершення війни
Польща не визнала Переяславський договір. Вона розірвала дипломатичні відносини з Москвою і розпочала з Росією війну.
Березень 1654 р. — воєнні дії на території Брацлавщини, Волині, Поділля; безуспішна облога Умані польськими військами.
Червень-вересень 1654 р. — українська армія під командуванням І. Золотаренка звільняє від польсько-литовського панування Білорусь. Водночас Кримське ханство укладає союз із Річчю Посполитою проти Московії та України.
Листопад-грудень 1654 р. — захоплення польською армією Брадлава.
Січень 1655 р. — битва під Охматовом; незважаючи на великі втрати, не надала переваги жодній стороні. Козацька традиція назвала місце битви Дрижиполем через морози.
Липень 1655 р. — початок шведської інтервенції до Польщі з метою здобуття балтійського узбережжя.
Вересень-листопад 1655 р. — облога Львова козацькими військами; знята після сплати викупу львів’янами. Становище козацького війська ускладнилося через вторгнення татарської армії на Поділля.
Листопад 1655 р. — під Озерною українсько-російська армія завдала поразки татарам; Кримське ханство знову стало союзником Б. Хмельницького.
У липні 1655 р. війну проти Польщі розпочала Швеція. За таких умов король Речі Посполитої запропонував мир Б. Хмельницькому, але отримав відмову. Натомість царський уряд згодився на пропозицію польських дипломатів. У вересні 1656 р. Польща і Росія, без участі української сторони, представників якої навіть не пустили на переговори, підписали Віленське перемир’я. Його умови були такими:
— припинялися воєнні дії між Московською державою і Річчю Посполитою;
— Москва і Польща мали вести спільні воєнні дії проти Швеції, яка в цей час напала на Польщу;
— московський цар Олексій Михайлович отримав можливість бути обраним польським королем після смерті Яна Казимира.
Таким чином, антипольський союз України і Москви фактично втратив силу. Б. Хмельницький починає новий тур переговорів про укладення коаліції проти Речі Посполитої, маючи намір розірвати відносини з Московською державою. Але 6 серпня 1657 р. Б. Хмельницький помер, залишивши Україну в оточенні ворогів її незалежності та без гідного наступника.