Робота над твором (Новела "Момент" В.Винниченка)
Сюжетний ланцюжок твору.

В. Винниченку після новели «Момент» дорікали, що він постає в цьому творі як співець «вільного кохання». Твердження правомірне, але в тому сенсі, що це — захоплена молитва красі світу, безмежна вдячність серця за радість існування, а також гімн перед страшним і прекрасним ликом Бога кохання.
Це ж мовби про оповідання «Момент» написано: «Головний персонаж залишається майже не названим — це могутня сила природи». Світ природи вабить своєю гармонією, посилюючи відчуття недосконалості світу людського. Подібні контрасти характерні для літератури неоромантизму. Отже, в цьому сенсі новела «Момент» може бути поставлена поруч з «Intermezzo», «Тінями забутих предків» М. Коцюбинського, «Лісовою піснею» Лесі Українки, деякими творами О. Кобилянської (за часом же появи вона випереджувала їх).
У творі є і «винятково загострена думка», що містить морально-філософське начало. Як це нерідко буває у В. Винниченка, його герой — молодий партієць, революціонер. Історія подана як спогад оповідача про ним особисто пережите, вона потрібна для підтвердження певних, сформульованих істин, морально-філософських висновків. Слухачам і читачам пропонується стати свідками любовних пригод героя.
Теорія літератури
Неореалізм — стильова течія в українській літературі початку ХХ ст. (Її ще називають соціально-психологічним, романтичним, імпресіоністичним або лірико-психологічним реалізмом). Для неореалістів промовиста деталь значить більше, ніж розгорнутий за всіма правилами реалістичного письма сюжет.
Визначальні риси неореалізму:
- у творах поглиблений психологізм, на який скеровується вся увага;
- неореаліст заглиблюється у внутрішній світ персонажа для самодостатнього осмислення його як людини, пізнання її ірраціональної сутності незалежно від суспільного оточення;
- внутрішні психологічні чи зовнішні соціальні суперечності у творах цього стилю виступають (переважно на підтекстовому рівні) як вияви понадчасового, метафізичного конфлікту добра і зла, світла й темряви;
- зазвичай автори не пропонують читачам простих, однозначних вирішень психологічних колізій, намагаються зрозуміти й об’єктивно подати позицію кожної зі сторін досліджуваного конфлікту.
Повторення
Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — напрям у мистецтві, який основним завданням вважав витончене відтворення особистісних вражень та спостережень.
В оповіданні «Момент» головною є тема любові, причому вона виникає як «нездоланна сила, яка не підлягає контролю і не знає перешкод і нехтує моральними приписами». Любов — владна стихія, яка бере героїв В. Винниченка в полон, перетворюючи життя закоханих у «містерію кохання» (Б. Сучков).
Хвала моментові щастя, як і природність у взаєминах між людьми й поведінці людини, стоять вище умовностей, що панують у суспільстві.
У новелі «Момент», як і в більшості творів В. Винниченка, увага автора зосереджена на психології персонажів. Внутрішні конфлікти його цікавлять більше, ніж зовнішні (зіткнення героя з несприятливими обставинами, оточенням, перешкодами).
Новела прикметна гострими сюжетними інтригами і, водночас, яскраво вираженим тяжінням до морально-філософських узагальнень щодо парадоксів людського життя.
Шукаючи свою формулу щастя, В. Винниченко поетизував природність як основу стосунків між статями. Досконала природа в його новелі «Момент» різко протиставлена дисгармонійному людському світові. Маємо тут ситуацію неоромантичного двосвіття, коли бажане контрастує з дійсним. «Чуттю життя», джерелам радості В. Винниченко надавав великого значення, знову віддаючи данину «філософії життя». Раз-у-раз він влаштовував своєрідні «поєдинки» між умоглядними «теоріями» і «природою»,— і кожного разу «природа» перемагала.
Гостре відчуття своєї фізичної присутності у світі, радість злиття з природою і насолода самим життям,— у такому погляді на людину криється головна думка новели «Момент».
Образ Панни – втілення ідеї вічної жіночності, краси
