Б.Лепкий. Трилогія про Івана Мазепу
Богдан Лепкий як письменник, історик, зрештою, патріот, у своїй творчості намагався сказати правду про Мазепу. Про гетьмана він написав сім книг: трилогія «Мазепа» («Мотря», том І і II), «Не вбивай», «Батурин», «Полтава» (том І), «Над Десною» (том II), «Бої», «Мазепа» (З-під Полтави до Бендер»).
Гетьман І. Мазепа — найбільш відомий в Європі та Америці представник України. йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичних твори, 17 творів літературних, 6 скульптур. його особистість зацікавила таких геніїв, як художника Е. Делакруа, письменники В. Гюго, О. Пушкін, композиторів Чайковського, С. Рахманінова та ін.
Довідка
Історичний роман — це побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений у межі зображуваної епохи.
Жанр історичного роману, його ознаки та особливості
Сюжет — широка панорама життя минулих віків. Історія висвітлена через долі окремих людей.
Герої — історичні особи і вигадані персонажі. Представники різних соціальних класів. Відсутній поділ на позитивних і негативних героїв.
Конфлікти — історичні: соціальні, моральні, національні.
Історичний підхід: відображення реального ходу історичного процесу. Обумовленість подій і характерів соціально-історичними умовами. Історію показано в русі.
Авторська позиція — об’єктивний підхід у зображенні подій. Автор виражає свої думки через дещо ідеалізованих персонажів.
Повістей про Мазепу, написаних Б. Лепким, п’ять. І хоч вони послідовно відтворюють хронологію подій, кожна з них має самостійне значення, тому й публікувалася автором окремо.
Головний герой усіх п’яти повістей — український гетьман Іван Мазепа (1639-1709), кінцевою метою політики якого було утвердження державності України.
Повість 1: Мотря
У цій книзі розповідається про кохання юної красуні Мотрі — дочки генерального судді Кочубея, пізніше страченого Мазепою,— і старіючого гетьмана. Дія відбувається на тлі важливих історичних подій.
Видатний український письменник Богдан Сильвестрович Лепкий розмірковує на сторінках свого твору: Чи бувають щасливими люди, яким треба робити вибір між коханням та владою? Читач стане свідком колізій найдраматичнішого у вітчизняній історії кохання — кохання гетьмана Івана Мазепи та Мотрі Кочубеївни.
У цьому творі містяться вдало відтворені реалії сивої давнини у їхній складності та непередбачуваності.
Повісті 2, 3: Не вбивай. Батурин
У книзі дві повісті: «Не вбивай» і «Батурин» з історичної епопеї «Мазепа». Твір відбиває складність, героїку і трагізм мазепинської доби під час фатальної для України Полтавської битви. Високий патріотизм і зрадництво, героїзм і нікчемність, шляхетність і ницість, людинолюбство і людиноненависництво — усе це в органічному поєднанні з майже документальним описом конкретних історичних осіб і подій не залишить байдужим нашого сучасника, викличе асоціації з сьогоденням у України й українців.
Повість 4: Полтава
У повісті хронологічно продовжено оповідь про життя i діяння славетного гетьмана часів Полтавської битви — до І після її завершення.
Повість 5: З-під Полтави до Бендер. Крутіж
У цих творах — розповідь про найтрагічніші події у житті українського народу — «Руїну» та останні роки гетьманування Івана Мазепи.
Робота над характеристикою образу Івана Мазепи
Бесіда з учнями за змістом твору
Ø Який період життя і діяльності Мазепи як Гетьмана відбився в романі «Мотря»? (Останні роки життя і гетьманування)
Ø Чи випадкове це? (Ні, бо саме в цю пору Мазепа виявив свої сокровенні задуми, свою громадянську позицію і очолив національно-визвольний рух за створення української держави.)
Ø Які іпостасі особи Мазепи відтворені в романі? (Політик, володар, дипломат, полководець, звичайна людина — син, коханець)
Ø Схарактеризуйте історичні умови, коли Мазепа прийшов до влади? (Україна розшматована між Росією та Польщею, виснажена постійними війнами, не було єдності між самими українцями)
Ø Які риси характеру, мрії, бажання плани Мазепи привели його, за Лепким, до гетьманської булави? (Бажання «поставити Україну на власні ноги», зробити гетьманську владу незалежною і здорова амбітність)
Ø Скільки років Мазепа був українським гетьманом? (21 рік)
Ø Що можна сказати про наслідки правління Мазепи? (Фактично були об’єднані землі правобережної та лівобережної України, укріпилася гетьманська влада, приборкано анархію).
Ø «Життя не довіряти навчило. Лиш хитрістю, лиш увагою великою можна в нас пробиватися вперед». Прокоментуйте це висловлювання Мазепи. Це свідчить про його хитрість чи дипломатію?
Ø Що було кінцевою метою політичної діяльності Мазепи? Чому? Відповідь аргументуйте цитатами з твору. (Визволення з-під московського ярма)
Ø Який прийом, використаний автором, на ваш погляд, найкраще розкриває особистість гетьмана? Чому? (Внутрішні монологи)
Ø На яких рисах характеру Мазепи акцентує увагу Б. Лепкий? Наведіть приклади (Доброта, людяність, здатність до співпереживання)
Якою Мотрю бачить Мазепа?
- цитати:
«Вона начитана... Дівчата — що для неї дівчата? Заспівають, казку розкажуть, та й тільки... Мотрі душно в хаті, її душа рветься до великого діла, вона не буденна дівчина... Вона журиться долею України, розуміє тую небезпеку, що грозить нам. Вона все добре бачить, може, краще ніж не один, що пірнач носить». І Мазепа «для неї чоловік з тамтого століття, з великих часів, котрі вона так любить».
«Кого вона любить? його чи свою мрію про велич, про славу, про могутність? Невже ж це не одно? Він для неї тая мрія, без котрої життя — одна скука, одна пустиня, байдужість... Встала... Не треба розніжуватись, треба привикати до праці і — до боротьби. Знайшла ціль у своєму житті».
«Боже, борони мене,— думав він (Мазепа) сам про себе,— щоб я бажав їй злого. Люблю її, як осіння природа любить ясне сонце. Може, воно недовго буде мені світити, але я його сяйво понесу за собою до могили».
Чуйкевич про Мотрю: «І перед очима козака явився ідеал української дівчини, гарної, привабливої, але химерної, такої, що якраз тобі в серце вдереться, то не позбудешся її ніколи.
...Як побачив її два роки тому в Батурині, то так задивився, що мало гетьманові не наступив на ногу. І було на що задивитися. Мабуть, і на буйній Україні такий розкішний цвіт ще ніколи не цвів. Ріст, погляд великих очей, котрим краски не підбереш, бо все вони міняться і грають, як море, лице, ніби грецька статуя засоромилася й спаленіла, а усмішка, Боже твоя сила, що за усмішка, дивна й нерозгадана, і тягне, і відтручує, і пестить, і глумиться над тобою,— чари, тай годі!»
«До Чуйкевича долітав... химерний дівочий сміх Мотрі, і йому здавалося, що десь там далеко перед ним старинна богиня Діана вертає з ловів і сміється, аж зі сну будяться лісові квітки, аж з озера русалки виринають, зазираючи крізь віття дерев на круту доріжку — що там таке? «Може, в цій дівчині дійсно покутує душа якої богині, а може, вона й сама богиня. Манить і відтручує від себе, відтручує і знову манить, як русалка, заки затягне вглибінь. Дивна нерозгадана вдача. Тим вона сильна, тим і небезпечна. Ніколи не знаєш, що вона скаже і що зробить, стоїть перед тобою, як загадка нерозгадана. Чекаєш гніву,— сміється; усміху ждеш,— сердиться, а все не так, як другі. Із-за неї не тільки голову, але й душу погубиш...»
«І диво! Звичайно, тая царівна (антична богиня Діана) скидалася чогось-то на Кочубеєву Мотрю. Мала такі самі темні рівні брови над задуманими очима, таке ж біле кругле чоло і таку нерозгадану усмішку на устах, спосібну довести молодого козака до найвищого захоплення і до найчорнішої розпуки... Мотря!»
Убравши Мотрю в український національний одяг (корсетку, плахту), тітка милується нею: «І дійсно, годі собі було уявити Мотрю в кращому вбранню, як те, що вона одягла на себе. Замість намиста і янтару почіпила кілька шнурків великих рівних перел, а волосся закосичила свіжими блідо-жовтими трояндами. Чудово відбивали вони від її русого волосся, що вилискувалося раз відблиском сталі на дамаскенській шаблі, то знов краскою густого, з свіжої кришки витікаючого меду.
— Кращої панночки на цілій Україні нема,— шептались між собою дівчата, а Марія Федорівна прямо молилася до тої божеської краси.
— Спасибі вам, дівчата! — сказала Мотря і, ніби причарована, сиділа у своїм кріслі, як на престолі цариця, задивлена на шлях, котрим мав над’їхати гетьман».
Мазепа про Мотрю: «Навіть божественний Рафаель не змалював такої гарної мадонни. Безсмертна та краса. Ніяк подумати не можу, щоб не стало її. Ні, ні, та краса мусить жити вічно, як не в життю, то в казці і в пісні. І знаю я, що кращої нагороди за всі мої труди і старання не могла мені дати наша рідна земля, як посилаючи най- пишніший свій цвіт, святоіванівський цвіт своїх казкових дібров у святочний дарунок для мене. В тобі я бачу красу рідної країни нерукотворну, щиру й непідкупну, правдиву.
...в нутрі нашої святої землиці окривається велика благодать, незнищимеє зерно розуму і краси, котрого висловом найпишнішим, який я побачив уперве, це ти, Мотре, мріє моя!»