З історії становлення і розвитку української графіки й орфографії. Основні принципи української орфографії.
«Орфографія — одна з ознак літературної мови, її нерідко називають мундиром мови. Вона задовольняє практичну потребу: заміну неправильного написання правильним»(О.Шахматов).
«Правопис - це одяг писемної форми вироблюваної віками літературної мови. У всі часи він має бути зручним і ошатним»(В.Русанівський).
1.1 . Орфографія (від гр.) - історично сформована,, уніфікована система правил, що визначають написання слів згідно з усталеними нормами»
1 .2. 0рфограма - це правильне (таке, що відповідає правилам або традиціям) написання, яке потрібно вибрати з ряду можливих.
1.3.Принципи українського правопису:
- Фонетичний: повна відповідність між звучанням і написанням (пишемо так,
як говоримо).
Н-д: шостий, пізно, чесний, материнка, яблунька, галка. Галька...
- Морфологічний: значущі частини споріднених слів (морфеми) пишуться
однаково, незважаючи на різне звучання.
Н-д: весна, степи; просьба, молотьба; зшити, зсадити; безчестя, безшовний;
намагаються, вагаєшся.
- Історичний (традиційний) — деякі написання не зумовлені ні вимовою, ні позицією звука в слові, а пишуться за традицією.
- Н-д: літери я, ю, є, ї, щ – на позначення двох фонем; дз, дж - на позначення однієї фонеми; левада, келих, кишеня, лиман, дзвінок, щітка .
- Смисловий: диференціація значень слів за допомогою різних написань.
- Н-д: високе дерево - село Високе; вгору - в гору; не друг - недруг..
Основу української орфографії становлять два головні принципи - фонематичний і морфологічний. Фонематичний принцип є домінуючим в українському правописі, який завдяки цьому значно легший від російського (там переважає морфологічний принцип), але важчий від білоруського (у ньому ще послідовніше дотримуються фонетичного принципу)
1.4. 0сновні орфограми української мови:
- Велика літера у власних назвах;
- Написання слів разом, окремо, через дефіс;
- Апостроф;
- Написання ненаголошених голосних;
- Спрощення у групах приголосних;
- Подовження та подвоєння. приголосних…
1.5 Види орфограм: буквені і небуквені
Буквені:
а) вибір потрібної літери: ряска — разка (намиста) Б) наявність - відсутність літери: облич - обличчя.
Небуквені:
а) разом: вгору, мовби;
б) окремо: за те, знав би;
в) через дефіс: будь-що, віч-на-віч;
г) перенос слів: хо-джу, одно-складове;
д) апостроф: пів’яблука, В’ячеслав, миш’як.