“УРИВОК З ПОЕМИ” МАЛАНЮК . АНАЛІЗ
Автор: Євген Маланюк.
Дата написання: 5 червня 1924 року.
Жанр: громадянська лірика.
Епіграф: Je suis un fils de cette race… E. Verhaeren (Переклад: Я син цієї породи … Е. Верхаерен).
Тема: Відчуття ліричного героя себе частинкою свого нескореного славетного народу.
Ідея: Український народ ще отримає незалежність від російського, бо ж українці, маючи таке славетне минуле, матимуть не менш величне майбутнє.
Основна думка: Поки кожен пам’ятатиме про славетне минуле, то не згине надія на краще майбутнє.
Римування: перехресне.
художні засоби:
Епітети: кремезного чумака, блідий праправнук, в гучних віках, державну волю, дні буденні, запорозька кров, міцних поплічників, отаманів курінних, п’яний сміх, скривавлене обличчя, залізна голова, катівської сокири, дикий вихор, упевнена рука, в батуринськім огні, свячений ніж, майбутні діти, жадний примус, жадне зло, херсонські прерії, херсонський вітер, козацький Буг, вербний пух, послів московських.
Метафори: я закохавсь в гучних віках; я волю полюбив державну; рокоче запорозька кров; (отамани) уміли кинуть п’яний сміх в скривавлене обличчя – муці; (залізна голова) жбурляла в чернь слова; я там весен вербний пух і дух землі з дитинства нюхав; і з серця кров’ю крикнув Гонта.
Порівняння: (голова) жбурляла в чернь такі слова, що їй мороз ішов за шкіру; вони лишилися, як криця!; херсонські прерії — мов Січ, а кобзарем — херсонський вітер;
Звертання: Даремно, вороже, радій; народ мій — в гураган подій жбурне тобою ще, невірний!
Алюзія: І рідним був одразу клич: — Вставайте! Кайдани порвіте! (Т. Шевченко “Заповіт”).