Аналіз балади "Крила" І.Драча
Як класичний жанр літератури балада передбачає зображення історичних, героїчних, інколи побутових ситуацій з елементами фантастики і таємничості. І. Драч по-новаторськи модернізує цю форму. Він приземлює сюжети своїх балад, з одного боку, сміливо вводить у них реалії побуту, а з іншого, — відштовхуючись від них, моделює незвичайні ситуації духовного вибору, осяяння чи, навпаки, зміління людської душі.
Через непросту колізію проходить і герой балади “Крила” (підзаголовок цього твору “новорічна казка”). Новорічний сюжет простий — напередодні свята всі живуть передчуттям дива, подарунків, сюрпризів. Їхній “асортимент” доволі незвичний: від солі “до бараболі” — до “фотонних ракет” і “пушка на рило”. Найдивовижніший подарунок — у Кирила:
Був день як день. І раптом — непорядок,
Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.
Пробивши вату, заряхтіли радо,
На сонці закипіли сині крила.
|
Яка реакція на цей божественний дар? Туга і тіні в серці від непотрібності крил у Кирила, як і в його дружини:
Жінка голосила: “Люди як люди,
Їм доля маслом губи змастила.
Кому — валянки,
кому — мед од простуди,
Кому — жом у господу,
а цьому гаспиду, —
прости Господи, —
крила?!”
|
Повсякденність так засмоктала людину, що вона не здатна жити на висоті неба, на крилах мрії, а лише животіє в обмеженому колі утилітарних потреб і прагнень. Гірка іронія звучить у словах поета: Кирило
...На крилах навіть розжився —
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.
|
У притчевій формі поет роздумує про добрі й лихі начала в людській душі: чи це не злочин — самообтинання власного духовного світу? власного щастя?
Цікавий штрих у баладі — “крила розкрали поети, щоб їх муза була небезкрила...”. Можливо, саме мистецтво, краса врятує світ і людину від сірого, безбарвного існування?