ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА: Утворення аксонометричних проекцій
Утворення аксонометричних проекцій
Проеціюванням предмета на площини отримують зображення, що дає нам уявлення про форму цього предмета тільки з однієї сторони (боку). Щоб створити уявлення про форму предмета в цілому, потрібно проаналізувати й порівняти між собою окремі види. Це завдання складне, тому такий предмет можна спроеціювати на площину проекцій таким чином, щоб на отриманому зображенні було видно декілька його сторін (мал. 23). Таке зображення називають наочним.
-class-2019/hodzicka-technology-10(11)-class-2019.files/image391.jpg)
Мал. 23. Види та наочне зображення предмета
Наочні зображення часто використовують для відображення й відтворення технічного задуму автора під час вирішення завдань із проектування й конструювання нових виробів. На наочному зображенні має бути видно найбільшу кількість складових частин предмета, які виявлятимуть його форму в цілому. Окремі частини предмета не повинні повністю загороджувати інші його частини (мал. 24).
-class-2019/hodzicka-technology-10(11)-class-2019.files/image392.jpg)
Мал. 24. Застосування наочних зображень
Якщо точку, лінію чи предмет із віднесеними до нього осями прямокутних координат x, у і z розташувати перед певною площиною α і спроеціювати його паралельними променями на цю площину, то отримаємо аксонометричну проекцію (мал. 25, а). Площину, на яку проеціюють, називають площиною аксонометричних проекцій (мал. 25, б). А проекції координатних осей — аксонометричними осями.
-class-2019/hodzicka-technology-10(11)-class-2019.files/image393.jpg)
Мал. 25. Утворення: а — аксонометричної проекції точок та прямої; б — аксонометричної проекції предмета
Отже, аксонометричною проекцією називають зображення, отримане під час паралельного проеціювання предмета разом із вісями прямокутних координат, яке дає нам наочне зображення предмета.
Відповідно до системи конструкторської документації Національного стандарту України, використовують такі аксонометричні проекції: прямокутну ізометричну, прямокутну диметричну, косокутну фронтальну ізометричну, косокутну горизонтальну ізометричну, косокутну фронтальну диметричну.
Аксонометричне зображення може бути утворене прямокутним і косокутним проеціюванням. Якщо проеціюючі промені перпендикулярні до площини, то проекцію називають прямокутною. Якщо проеціюючі промені під нахилом до неї, то проекцію називають косокутною. Найбільш уживаними в техніці аксонометричними проекціями є: з прямокутних — ізометрична, а з косокутних — фронтальна диметрична.
У прямокутній ізометричній проекції об’єкт відображається з усіх трьох головних напрямків — спереду, збоку і зверху — однаково. Предмет розміщують так, щоб три його боки з осями x, y і z були нахилені до площини аксонометричних проекцій під однаковими кутами. Проеціювання здійснюють паралельними променями, які спрямовують перпендикулярно до площини аксонометричних проекцій.
Цей вид проекцій застосовують у тих випадках, коли необхідно показати форму предмета, добре видиму за трьома головними напрямами. Недоцільно зображувати у цій проекції геометричні тіла й деталі, що мають форму куба, правильної чотирикутної призми й піраміди, оскільки їх ребра і грані можуть зливатися в одну лінію, і через це буде погіршуватися наочність зображення (мал. 26, а).
Під час утворення аксонометричного зображення косокутним проеціюванням (мал. 26, б) предмет розміщують так, щоб його передній і задній боки, а також осі x, у і z, із якими він суміщений, були паралельними до площини аксонометричних проекцій. Проеціювання здійснюють паралельними променями під гострим кутом (меншим за 90°) до площини аксонометричних проекцій. На отриманій аксонометричній проекції передній бік предмета зображується в натуральну величину, а лівий і верхній будуть дещо спотвореними. Утворену косокутним проеціюванням аксонометричну проекцію називають фронтальною диметричною проекцією.
-class-2019/hodzicka-technology-10(11)-class-2019.files/image394.jpg)
Мал. 26. Утворення аксонометричної проекції: а — прямокутним проеціюванням; б — косокутним проеціюванням
Косокутні фронтальні проекції застосовують у тих випадках, коли необхідно зберегти натуральну форму фігур, що мають складні криволінійні обриси (окружності, сполучення, лекальні криві тощо).