Леся

Біографічна довідка 
— 1871 рік для української літератури став значущим. Цього року народилася Леся Українка, яка згодом, за словами Івана Франка, стала чи не наймужнішим поетом усієї України. 
Батько Лесі — Петро Антонович Косач — був людиною освіченою й для свого часу передовою, а натурою лагідною та доброю. 
З боку матері рід Драгоманових сягає в бурхливі часи козацьких війн з турецько-татарськими загарбниками. Лесина мати палко кохала мистецтво, невтомно збирала його зразки: різні орнаменти, тканини, вишиванки, а також пісні, казки тощо. Вона була видатною письменницею свого часу і друкувалася під прізвищем Олена Пчілка. 
До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й дуже добре танцювала із братом «козака». Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилася музикувати, а й сама бралася складати музичні твори. 
Любила Леся й серйозну роботу — господарчу. Вона завжди мала свій квітник і город, сама його обробляла й доглядала. Зовсім маленькою — у 6 років — навчилася шити і вишивати, а згодом навіть узялася мережити батькові сорочку. 
Та незабаром сталося велике горе, що потім невідступно, рік у рік, день у день аж тридцять два роки, до останнього подиху, переслідувало й тихенько її мучило. Ось як розповідає її сестра Ольга: «... 6 січня 1881 року в Луцьку Леся пішла на річку Стер подивитися, як святять воду, і в неї дуже померзли ноги. Скоро потому, і від того, як тоді і думали, вона заслабла. У неї так почала боліти права нога, що вона, незважаючи на те, що й тоді була дуже терпляча, але плакала від болю. Її лікували різними способами: ваннами і масажами, і нога через деякий час перестала боліти і не боліла кілька років. Але від тої пори — це початок Лесиної, як вона сама жартуючи називала “тридцятирічної війни” з туберкульозом». 
с.98-100
Остання зміна: понеділок 20 лютий 2017 20:53