Фразеологія. Українська лексикографія. Теоретичний матеріал .

3. Прислів'я і приказки, крилаті вислови. Стійкі народні порівняння. Побажання, приповідки, каламбури, їхній оцінний зміст.

Неоціненним скарбницею досвіду багатьох поколінь, народної мудрості, чистим джерелом розвитку рідної мови вважають прислів’я і приказки.

Прислів’я - це короткі влучні вислови, що у формі логічно завершеного повного судження з висновком всебічно й багатогранно відтворюють різноманітні сфери життя народу. Характеризуються прямим і переносним значеннями (Наприклад: Немає в світі цвіту цвітнішого, як маківочка, нема ж і роду ріднішого, як матіночка ); усталеною формою (Яка трава, таке й сіно); контрастним поєднанням частин (вода – вогонь, небо – земля, молодість – старість та ін. Наприклад: Добро пушить, а лихо сушить); паралелізмом частин (Наприклад: Без сонця не можна бути, без милого не можна жити).

Приказка – короткий сталий образний вислів констатувального характеру, що має одночленну будову, нерідко становить частину прислів’я, але без висновку. Наприклад: Правда очі коле. Ото велике цабе. Не нашого поля ягода. Тематика прислів’їв і приказок різноманітна.

Для українців хліб завжди був святинею, символом добробуту, гостинності, здоров’я. Та й народні уявлення про матеріальні статки або скруту обов’язково пов’язувались із хлібом. Їсти сухий хліб – жити у нестатках, у бідності, нужді; мати хліб (шматок, кусок і т. ін.) хліба – 1) добувати засоби до існування, заробляти на прожиття; 2) жити, не відчуваючи нестатків; їсти чужий хліб – бути на чиїх- небудь харчах; недаром хліб їсти – приносити користь.

А які вам, вашій сім'ї, родині відомі фразеологізми з опорним словом «хліб»?

Прочитайте. Дайте визначення словосполучення «крилатий вислів» на основі вивченого в основній школі.

Влучні вислови видатних осіб, цитати з літературних та інших творів, назви літературних, історичних і міфологічних персонажів та реалій, які набули узагальненого значення і часто повторюються в мовленні, прийнято називати крилатими. 

Крилаті вислови можуть мати форму закінчених речень: Пізнай самого себе; сталих словосполучень: терновий вінок, блудний син, шагренева шкіра. Такі крилаті вислови із часом набувають усіх ознак фразеологізмів.

До крилатих відносять також окремі слова з узагальнено-метафоричним значенням. Це бувають назви населених пунктів, місцевостей, географічних об’єктів, пов’язаних із чимось знаменним, пам’ятним: Олімп, Парнас, Жовті Води, Холодний Яр, Крути; імена історичних осіб, міфологічних та літературних персонажів: Прометей, Геркулес, Наполеон, Рокфеллер.

У процесі засвоєння надбань світової духовної культури словник української мови поповнювався зокрема й крилатими висловами: буря в склянці води (Ш.-Л. Монтеск’є), доглядати свій сад (Вольтер), на крилах пісень (Г. Гейне), іскра Божа (Ф. Шиллер) та інші.

Стали широковживаними й влучні вислови з української літератури: кожному рот дере ложка суха (Г. Сковорода), мужича правда є колюча (І. Котляревський) та інші.

Мовним вираження світогляду українського народу вважають стійкі народні порівняння. Вродливу дівчину називають так: як сонце, зіронька на небі, гарна як квітка навесні (в полі, лузі), як маків цвіт, гарна мов змальована. Вродливий хлопець - гарний як вогонь (іскра, сіно в годину), рум’яний як бублик. Міць людини, особливо чоловіка, порівнюють з деякими тваринами (дужий як ведмідь , великий як ведмідь, здоровий як віл, сильний як лев, міцний як кінь), рослинами (міцний як дуб, здоровий як горіх, дужий як вода, росте як з води, дужий як мороз). Багато порівнянь присвячено одягу людини. Український народ висміює неохайний одяг (обдертий як циган , підтикана як віник з дерези). Святковий одяг викликав радість і похвалу (як лялька, лялечка).

Приповідка — жартівливий вислів, переважно у віршованій формі; те саме, що приказка. У фразелогізмах-побажаннях виражені поетичнiсть, виразнiсть художнього свiтосприйняття i тонкої життєвої спостережливостi. Прочитайте виразно побажання. Чи відомі вони вам? З якою метою вживаються? 

А батьковi твоєму, щоб жито родило!

Доброму чоловiку продовж, Боже, вiку!

Хлiб-сiль вам! Щоб вам жилося-булося, щоб у вашiм житi колосся велося!

Щоб тебе добра година знала!

Не поминай лихом, а добром, як схочеш.

Чим хата багата, тим i приймає!

Сiдайте, щоб рої сiдали!

Роди, Боже, овес, ячмень i гречку, хоч усього потрошечку.

Приповідка - іноді коротка розповідь у вигляді поширеного прислів’я, часто з римами й алітераціями. Серед примовок виділяють: 1. формули вітань та прощань, наприклад: «Вітайте, Витку! Скидайте свитку!»; «Будьте здорові, майтеся гаразд; що вам забракне, вдайтеся до нас»;2. формули припрошування, запрошення до столу, зичення смачного, подяки за частування, запрошення сісти тощо: «Їжте, мачайте, а за решту вибачайте»; «Спасибі за закуску, що з’їв курку й гуску»; «Сідайте, щоб усе добре сідало»;3. формули побажань, віншувань, тостів: «Хай тебе Бог провадить і в найбільше болото посадить!»; «На щастя, на здоров’я, на Новий рік, щоб було ліпше, як торік»;4. формули прокльонів: «А три дні би вас дома не було!»; «А попав би вас Бог пирогами!»;5. узвичаєні відповіді на певне питання, прохання, репліки, які супроводжують формули вітань, побажань, припрошувань, наприклад: «Хліб та сіль!» « — Їмо, та свій, а ти біля порога постій!»;6. формули дражніння: «Братова три дні хату не мела, мого брата ізвела»;7. словосполучення: «У городі бузина, а в Києві дядько, тим я тебе полюбила, що на п’яті перстень» (З енциклопедії).

Українські побажання вживаються в різних ритуалах календарної та сімейної обрядовості: для примноження худоби і домашньої птиці, рясного врожаю в полі та в городі; багатства, здоров'я, довгого віку, гараздів у господарстві та сім'ї, народження дітей тощо. Побажання можуть бути адресовані всій родині і конкретним особам (господині, господарю, дочці, сину, батькам, молодятам, породіллі, новонародженому) з урахуванням їх статево-вікових і професійних інтересів. Побажання-прохання можуть бути дуже короткими і складатися лише із звертання-прохання (“Дай, Боже, нам урожаю!”), а також складних речень ("Дай тобi, Боже, щоб ти був здоровий, як вода, багатий, як земля, щоб тобi з води й роси йшло" (Г.Барвiнок). Побажання-прохання увійшли до українських колядок і щедрівок, жниварських пісень, примовлянь. 

За структурою та змістовим наповненням побажання мають багато різновидів: вітання, власне побажання, побажання-подяки, прощання. Віддавна побажання характеризувалися основними жанровими ознаками, виконували відповідні образно-мовленнєві функції.

Приповідки дослідники називають “мудрими дітьми минулих віків”, “мудрословом”. Олександр Потебня вважав, що це елемент байки чи прислів'я. Основою їх виникнення була, головним чином, віра первісної людини в магічну, чудодійну силу слова. Наприклад: Іди, доле, за водою, а я піду за тобою; ні за цапову душу; ані дрібка солі.