Географія Амелін О.А.

Ознайомтеся з додатковою інформацією, яка необхідна для виконання тестових завдань!

АНТАРКТИДА

Антарктида - «королева холоду», «безлюдний континент», «царство завірюх і вітрів», «світовий холодильник», «край землі»... так називають цей унікальний материк, що не схожий на жоден континент світу.

Це – велетенська льодова пустеля.

Загальні дані

         Походження назви материка пов’язане... з небом. Арктос – так називали стародавні греки сузір’я Великої Ведмедиці. А район земної поверхні довкола Північного полюса, що лежить під цим сузір’ям, дістав назву Арктика. А протилежний Арктиці район довкола Південного полюса Землі називають Антарктикою (анти означає навпроти). Звідси й назва Антарктида – навпроти Арктики.

Антарктида – незвичайний материк за своїм розташуванням. ЇЇ називають «материком на краю світу».

Вона майже цілком розташована за Південним полярним колом у полярних широтах. Майже в центрі материка розміщений Південний полюс, тому всі береги Антарктиди «дивляться» на північ.

Береги Антарктида омиваються водами Тихого, Атлантичного та Індійського океанів ... або водами Південного океану. У материк вдаються великі моря Уедделла і Росса).

У океан дуже вдається Антарктичний півострів. Від найближчого материка – Південної Америки Антарктиду відокремлює протока Дрейка. Антарктида вкрита потужним крижаним покривом і завдяки цьому є найвищим материком планети.

Атлас.

Площа материка становить з островами становить 13,98 млн.кв.км.

Площа без островів – 12,40 млн. кв.км.

Довжина берегової лінії – 30 тис. км.

Середня висота -2040 м.

Без крижаного покриву -410 м.

Максимальна висота – масив Вінсон (5140 м).

Берегова лінія Антарктиди.

Потужний льодовиковий покрив визначає форму та розміри материка. Часто буває нелегко провести межу, де закінчується суша під шаром криги.

Саме краї льодовика, що обриваються стіною вбік океану, утворюють берегову лінію.

Сповзаючи на шельф та спираючись на оканічне дно, вони утворюють шельфові льодовики.

Окремі ділянки вод океанів, що прилягають до материка, називаються морями. Більшість морів носить імена учасників експедицій, що відкривали і вивчали цей континент. Найбільшими з них є моря Уедделла, Росса та Беллінсгаузена. –Карта - Виділяється один великий півострів – Антарктичний.

«Відкриття та дослідження Антарктиди»

Антарктида була відкрита останньою з материків Землі. Ще стародавні вчені здогадувались, що в Південній півкулі у високих широтах повинен існувати великий материк. Його пошуки в свій час призвели до відкриття Австралії, яку вважали частиною цього материка. У XVIII ст. знову на пошуки Південного материка вирушив англійський мореплавець Джеймс Кук. Але він не зміг досягнути материка через складні погодні умови. Шлях його кораблям перетнули плавуча крига й айсберги Антарктики. Кук змушений був повернути назад і стверджував, що далі на південь землі немає, тільки крига, що покриває океан.

Антарктида була відкрита тільки в XIX ст. На пошуки Південного материка в 1819 р. вирушила російська навколосвітня експедиція на кораблях «Мирний» та «Восток» під керівництвом військових — капітана 2-го рангу Фадея Белінсгаузена та лейтенанта Михайла Лазарєва. У 1820 р. російські кораблі підійшли до берегів Антарктиди. За час плавання вони тричі перетнули Південне полярне коло і 5 обігнули Антарктиду, кілька разів досягаючи її узбережжя, але не висаджуючись на ньому. Вже через рік англійські моряки здійснили першу висадку на материк в районі Антарктичного півострова. Згодом багато експедицій різних держав продовжили дослідження материка, але всі дослідження стосувалися тільки узбережжя. Внутрішні частини залишалися невідомими та здавалися недосяжними.

Першими проникли в глибину континенту норвежець Руаль Амундсен і англієць Роберт Скотт влітку Південної півкулі 1911 р.

Маршрут Амундсена був вибраний на 100 км коротшим, ніж у Скотта.

Амундсен на санях з собаками разом з чотирма товаришами досяг Південного полюса 14 грудня 1911 р.

Скотт досяг полюса на місяць пізніше — 18 січня 1912 р. На зворотному шляху Скотт та його товариші загинули, але до самого кінця не кидали свої геологічні колекції та інші матеріали досліджень.

Тільки 12 листопада 1912 р. пошуковий загін знайшов загиблих. У складі експедиції Роберта Скотта був і наш земляк — полтавчанин                          Антон Омельченко. Йому вдалося повернутися до узбережжя з іншою групою учасників експедиції, яких Скотт ще до досягнення полюса відправив назад.

Сучасні дослідження Антарктиди.

У першій половині ХХ ст. дослідження Антарктиди були епізодичними й обмежувалися окремими експедиціями. Але з другої половини 50-х рр. почалися регулярні дослідження материка на полярний станціях, які проводять різноманітні наукові спостереження. Результатом їх роботи став перший Атлас Антарктиди, який вийшов в світ у 1966-69 рр. У складі вчених-полярників є метеорологи, фізики, біологи, гідрологи, гляціологи тощо.

За останні десятиліття було зроблено багато досліджень, що збагатили науки про природу Землі.

Аби уникнути дублювання досліджень, світова спільнота утворила Міжнародний комітет з координації антарктичних досліджень. До складу комітету входять кілька підрозділів, що координують роботу постійних та сезонних станцій за напрямами: морські дослідження, біологічні ресурси, верхні шари атмосфери, льодовий покрив, клімат тощо.

Антарктида не належить жодній державі.

Тут заборонено видобуток корисних копалин, полювання на тварин, випробування зброї тощо.

В останні роки Антарктида стала місцем відвідування туристів, але ніяких туристичних споруд (готелів, станцій) на материку не будується. Всі туристи живуть на туристичних кораблях, що підходять до берегів Антарктиди.

З активізацією досліджень в Антарктиці, організацією стаціонарних баз, розвитком міжнародного співробітництва в Антарктиці українські вчені почали долучатися до роботи у складі радянських експедицій. Після розпаду СРСР постало питання правонаступництва. У 1992 р. Росія оголосила себе правонаступницею всіх антарктичних станцій Радянського Союзу і відмовила Україні в передачі хоча б однієї із них.

Згідно з міжнародним законодавством про Антарктиду та Угодою між Великобританією та Україною, 7 лютого 1996 року у власність України передано антарктичну науково-дослідну станцію «Фарадей», яка отримала назву «Академік Вернадський».

НАУКОВІ ПОЛЯРНІ СТАНЦІЇЇ

Наукові полярні станції Україна Росія США Франція Японія Австралія Велика Британія Південна Африка (ПА) Аргентина Індія

Перегляньте презентацію "Дослідження "Антарктиди"

Перегляньте відео "Українська антарктична станція "Академік Вернадський"