Машкіна Н.О. Історія України

Опрацюйте 9-10 підручника https://pidruchnyk.com.ua/1260-istoriya-ukrainy-11-klas-vlasov.html

Дати:

1959 р. – сформувалася Українська робітничо-селянська спілка.

1965 р. – праця І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?».

Дисиденти — ідеологічний, опозиційний рух, що з’явився наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років.

УРСС – Українська робітничо-селянська спілка. Започаткувала низку правозахисних організацій у Радянському Союзі. Організація, що започаткувала дисидентський рух  в Україні.

Персоналії:

   Левко Григорович Лук'яненко (1928 р. н.) – український патріот, дисидент часів СРСР, політичний діяч незалежної України, Герой України, лауреат Національної премії України імені Т.Шевченко (2016р.)

 Іван Михайлович Дзюба (1931р.н.) – радянський дисидент, український літературознавець і публіцист, доктор філологічних наук. Дійсний член АНУ. Академік-секретар відділу літератури, мови та мистецтвознавства, головний редактор журналу «Сучасність», міністр культури України (листопад 1992 – серпень 1994 рр.) Герой України (2001р.)

Представники українського дисидентського руху

            Починаються переслідування дисидентів. Влада вбачала загрозу з боку дисидентів тому проводила «профілактичні» методи виховання громадян схильних до дисидентської діяльності:

-        «Задушевні розмови»

-        Погрози звільненням

-        Обмежували можливість здобувати освіту для їх дітей.

-        Фабрикували карні справи.

-        «Каральна медицина» (примусове лікування в психіатричних лікарнях).

У 1961р. – зарештували  Л. Лукьяненко і приговорили до страти, але згодом замінили вирок на 15 років ув’язнення. І. Кандибу – до 15 років позбавлення волі, С. Віруна – до 11 років, Й. Боровницького, І.Куліша, О. Любовича, В. Луцьківа – до 10 років.  Почалися судові справи над дисидентами в інших містах. Але покарання не зупинило розгортання дисидентів.

      Розрізнені дисидентські групи почали об’єднуватись в організовані рухи. На середину 1960-х рр. дисиденти накопичили достатній  практичний досвід. По всій Україні діяли гуртки, спілки, комітети, об’єднання, які на відміну від «шістдесятників» не лише уявляли шляхи реалізації визначеної мети, а й теоретично обґрунтовували національно – визвольну боротьбу в Україні.

  Перше узагальнення ідей опозиції стала  праця  І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» - 1965 р. У ній, спираючись на  принципи марксизму- ленінізму автор довів, що радянське керівництво здійснювало згубну для України політику, а фактичне національно-політичне становище республіки не відповідало її формально-конституційному статусу.